Галина Петрівна з самого початку не злюбила невістку. Ганна скромна, симпатична дівчина, гарна господиня не сподобалася свекрусі вже тим, що прийшла на зміну її улюблениці Томі. Тома, перша дружина Макса, була вся така “дама вищого світу” Така ж, як і сама Галина Петрівна. Нічого іншого, крім магазинів та салонів краси, не визнає. Любляча лише сама себе. Навіть Оленку свою дочку не любила. А коли розлу чилася з Максом, то забрала дочку собі. Не тому, що так уже любила дочку. А чисто із шкідливості. Щоб насолити Максу, який любить дочку. Після розлучення, крім аліментів, що виплачував Макс, його батько, Станіслав Семенович, серйозний бізнесмен, призначив зміст для колишньої невістки та онуки. Серйозну суму. Тож Тома жила приспівуючи. Після того як Макс одружився з Ганною, Галина Петрівна, при кожній нагоді намагалася образити невістку. Багато разів Макс лаявся з матір’ю.
Але та наполегливо гнула своє. А ось Оленка дуже покохала дружину свого батька, дуже просила забрати її до себе, та ось тільки закон був на боці Томи. На черговий Новий Рік, Макс з Ганною та їх новонародженою дочкою, а також Оленка та її мати Тома, прийшли до будинку батьків, щоб зустріти свято разом. Оленка із задоволенням поралася з сестричкою, допомагала Ганні. Коли малюк заснув, Ганна віднесла його до кімнати, сама вийшла до вітальні. Макс із батьком вийшли до його кабінету, обговорити справи на фірмі. Галина Петрівна з Томою голосно й фальшиво реготали, показуючи, що вони дружні, а Ганна чужа в цьому домі. Розсміялися до того, що розбудили дитину. – Ганно, ну що ти за мати така нікчемна. Не можеш упоратися з дитиною. Ось Тома чудова мама! – одразу вставила свої “п’ять копійок” свекруха.
Ганна, плачучи пішла до малюка. – Яка ти гидка, бабусю! – крикнула Оленка. – І ти, мамо, теж! Тільки і вмієте, що по магазинах ходити, та пліткувати. Без грошей дідуся ви обидві ніщо! А Ганна… вона… я мрію про таку маму! І дівчинка розnлакалася. – Та ти… – почала була Галина Петрівна, але тут її перервав чоловік. – Мовчи! – його спокійний, холодний голос змусив дружину поперхнутися. – вустами немовляти каже істина. Значить так, Галино Петрівно, якщо я ще хоч раз почую від тебе хоч щось поrане на адресу Ганни, вилетиш з дому, в чому мати наро дила. Тепер ти, Тамаро. Завтра ж напишеш відмовну від Олени. Тоді я збережу частину твого змісту. Якщо ж не зробиш цього, то залишишся без грошей. А внучку я в тебе все одно відсуджу… Макс котив коляску з молодшою, а трохи попереду від нього йшли Ганна та Оленка. Тримаючись за руки…
