Моєї матері не ста ло під час полоrів. Після цього батько навіть на руки мене не хотів брати, він взагалі кудись зник. Добре, що в мене виявився такий гарний дідусь-батько моєї мами. Він забрав мене до себе і сам виховав. Вдень зі мною сиділа няня, а ввечері після роботи дідусь проводив зі мною час. Він дав мені відмінну освіту та виховання . Дідусь був для мене найближчим чоловіком, йому я могла розповісти абсолютно все. Він допомагав мені в школі, завжди хвалив, ні в чому не відмовляв. Дідусь навчав мене мудростям життя, давав дуже добрі поради. У нас із ним були чудові довірчі стосунки. Ще зі школи я почала цікавитися медициною.
Читала багато статей, вільний час проводила у бібліотеці. Дідусь мав друга – ліkаря, коли він приходив до нас у гості, то я закидала його запитаннями. Тож було зрозуміло, на кого я піду вчитися . Дідусь підтримував мене й у цьому виборі. Я чудово відучилася на ліkаря, стала нейрохірургом. Проходила практику в кращій ліkарні міста. У мене всі операції проходили чудово, через 5 років мене помітили закордоном та запросили на стажування. Саме там я зустріла свого майбутнього чоловіка Джона, він головний ліkар клініки, де я стажувалася. Джон зробив мені пропозицію, саме дідусь вів мене під вінець.
Я була найщасливіша наречена, потім Джон відкрив таємницю, що виявляється у нього є велика спадщина. Я весь час умовляла дідуся переїхати жити до нас, але він відмовляється, каже, що до своєї землі звик. Але ми з Джоном часто його відвідуємо. І ось недавно мені вперше за стільки років зателефонував мій батько. Спочатку він привітав мене із весіллям. Потім почав скаржитися на те, як він тяжко живе, що йому не вистачає грошей. Одним словом, він сказав, що я чудово живу і могла б і батькові грішми допомогти. -Тобі що, шкода, рідному батькові пару тисяч відправити? Мені стало так прикро. Я не хотіла його слухати і просто вимкнула телефон, а його кинула до чорного списку.
