Оля була рада потрапити до нової родини. Вона вийшла заміж за Ігоря, але поки що свого житла у них не було. Тож молода родина вирішила, що краще пожити у рідному домі Ігоря. У нього була велика родина, була ще молодша сестра, яка навчалася у школі, Світлана. А ще старший брат та середній брат. Батька не стало два роки тому, але він збудував великий двоповерховий будинок. Свекруха сказала Олі завтра довго не спати і допомогти їй зі сніданком. Оля розуміла, що раз вона живе з їхньою родиною, то має допомагати по господарству. Тільки Оля зовсім не очікувала, що їй доведеться виконувати всі обов’язки по дому самій.
Вона встала раніше за всіх, готувала сніданок. Потім треба було прати одяг за всіх членів великої родини на річці, бо свекрусі було шкода витрачати електрику пральної машинки. Якось Ігор прийшов додому раніше звичайного, але не застав Олю вдома. Він спитав у матері, де його дружина, та відповіла, що швидше за все Оля на річці. Ігор подумав, що Оля просто гуляє. І яке було здивування побачити, як його дружина руками прає величезну кількість одягу. Він підбіг до неї, міцно обійняв. Він навіть і не здогадувався, що весь цей час Оля була так сильно завантажена.
А вона соромилася йому поскаржитися. Розлючений Ігор повернувся додому і сказав матері: – Я більше не дозволю, щоб моя дружина виконувала обов’язки хатньої робітниці. У нас не 17 століття, як ви могли дозволити їй прати великі тази одягу руками, я не хочу, щоб у моєї дружини псувалося здоров’я. – А на то вона й дружина, хай буде вдячна, що її прийняли до родини. Ігор не став сваритися з матір’ю і взагалі обговорювати щось із рідними, які так негарно використовували його дружину. Вони зібрали речі та винайняли собі квартиру. Краще вже переплачувати чужим людям, ніж жити з такими родичами.
