Валентина і Петро були звичайнісінькою сільською парою. Побачив він її вперше на випускній дискотеці та одразу зрозумів, що саме Валя його доля. Незабаром закохані одружилися і стали жити в хаті, що дісталася Петру від діда. Не можна сказати, що вони багаті на життя, але на все необхідне вистачало. Петро на полі працював, дружина в хаті господарювала. Витрати збільшились, коли народився син Андрій.
Тоді вже сім’ї довелося економити, щоб дитину найкраще взути, одягнути та нагодувати. Минуло сім років, дружина за місяць до дня народження завела розмову про сюрприз. -Петю, ти так давно мені подарунків не робив. Купиш цього року щось особливе? Петро почухав потилицю, кивнув. Тільки настав час до зими готуватися, дрова треба було закупити, грошей не вистачало. Спочатку чоловік вирішив піти і дружині прямо сказати, що грошей не вистачає, але як уявив її засмучене обличчя, передумав.
Адже справді, давно їй подарунків не робив, навіть не може згадати, коли востаннє. Вирішив Петя взяти грошей із заощаджень і купити їй сукню . Заради такої справи чоловік навіть у місто поїхав, вибрав там у елітному бутику найкрасивіше та грошей на подарунок не пошкодував. Варто було йому побачити щасливі очі дружини, коли вона відкрила подарунок: зрозумів він, що нічого дорожчого за цю радість у житті в нього немає.
