Материнство – це серйозний етап у житті кожної жінки. Але ми ніколи не знаємо чого чекати нам у старості, навіть маючи велику родину. Чи отримаємо ми підтримку та любов наших дітей у глибокій старості, чи доживатимемо свої роки на самоті. Наочний приклад стався з Оленою Михайлівною. Всю свою молодість вона провела в шаленому темпі. Багато працювала і намагалася якнайбільше заробити заради благополуччя своїх дітей і була чудовою господаркою. Поза цим Олена виховувала чотирьох дітей, правда сама. Чоловік залишив сім’ю, розбився на автомобілі, коли повертався додому із відрядження. Олена завжди ставила пріоритет на виховання своїх діток, оскільки хотіла, щоб у кожного з них склалася добра і гідна доля. Все інше вона віддавала їм.
Хоча тоді вона досить добре заробляла, але навіть і не думала про те, щоб купити собі якісь нові модні речі або сходити банально з подругами в кафе. Йшов час і діти поступово починали ставати на ноги, створювали свої сім’ї та потроху віддалилися від будинку. Ось, наприклад, старша дочка Олени Михайлівни закінчила медичний університет та поїхала на стажування до Америки. Там і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, з яким тепер у неї двоє дітей. Вся у справах і дуже рідко дзвонить матері, але Олена це розуміє і дуже рада навіть, коли просто отримує фото від дочки через океан. Два сини Олени переїхали до столиці, разом розпочали спільну справу та стали успішними бізнесменами. Живуть вони не так далеко, але часу для того, щоб відвідати матір, вони не мають.
Олена Михайлівна частіше бачить своїх синів у новинах по телебаченню чи у статтях газет. Але вона знає, що у синів все добре, а це для матері найважливіше. Жінка з гордістю радіє цим успіхам! Наймолодша дочка Олени після створення власної родини спочатку жила з матір’ю. Але коли її чоловік отримав роботу в іншому місті, то мусили переїхати. Жінка дуже сумувала з цього приводу, оскільки тепер вона залишилася сама в будинку і не має змоги бачитися зі своїми онуками щодня. З молодшою дочкою вона спілкується найбільше, але не так часто як хотілося б. Коли Олена була при силах, то намагалася відвідувати своїх дітей та тримати з ними хоч якийсь зв’язок. А от коли жінка стала майже прикутою до ліжка, найближчими людьми стали сусіди. Добра стара подруга, яка живе поряд, завжди відвідує Олену, бо розуміє, що жінка залишилася самотньою.
Незважаючи на рідкісні дзвінки до матері, діти іноді запрошують її в гості, ніби не розуміючи, що мати вже не в змозі вільно покидати свій будинок. Молодша дочка одного разу намагалася забрати матір до себе, але чоловік не дозволив, мовляв, місця в них не так багато і за матір’ю завжди треба буде доглядати. Олена ніколи не скаржиться на своє життя, вона не сердиться, а навпаки радіє своїм дітям. Але іноді буває, що серце починало заливатися тугою та жалістю. Особливо коли приходять великі свята, а вона одна-єдина в будинку. Добре, що стара подруга ніколи не забуває її, це підбадьорює жінку. Так і живе Олена. З кожним днем з надією, що хтось із дітей приїде до неї і вона нарешті зможе побачити своїх онуків, погратися з ними і сказати, як сильно любить їх. З великою надією та трепетом заглядає у віконце і чекає. Можливо, діти зберуться разом та приїдуть до матері. Бо ніхто не знає, скільки днів ще залишив Бог на цьому білому світі жінці.
