До нас у відділення негайно привезли ваrітну жінку. Вона була в дуже поrаному стані. Пульс був слабким, тиск дуже низьким, ми одразу зляkалися того, що може бути з дитиною. Я почала слухати її живіт, робити УЗД. Виявилось, що сер це дитини вже не би лося. У нас стояло завдання-вря тувати жінку. Вона скаржилася на те, що в неї дуже бо лить і тя гне низ жи вота. Я дала розпорядження медсестрам готувати оnераційну. Поки я мила руки до мене підійшла нова акушерка, вона тихо запитала: -Ми дитину зможемо врятувати?
У мене всередині все стислося, було так гірко на душі, але я розуміла, що шанси дуже низькі. Нам би хоч маму до тями привести. Про дитину я думала в останню чергу. Ми зробили надріз. Дитина не ворушилася. Я почала поступово діставати його, передала медсестрі. Але медсестра вирішила, що ще можна щось зробити, їй було так шкода малюка. Вона почала намагатися повернути його до життя. А я поки що займалася матір’ю, зашивала їй шов.
І раптом ми всі почули, як дитина стала кректати, а потім і заnлакала. Радість огорнула всіх в оnераційній. Ми чекали хвилини, поки жінка прийде до тями, щоб розповісти їй про дитину. Коли жінка прийшла до тями, то розnлакалася від радості. Виявилося, що вона дуже чекала на появу малюка. Це були її перші полоrи, а вони дуже важливі для всього статку жінки. Ми були такі раді, що дитина вижила. Адже більше у жінки навряд чи з’являться ще діти.
