Рік тому, через жа хливу ситуацію в країні, ми з сином переїхали в західну частину нашої батьківщини. Я був батьком-одинаком, і дуже боявся за нашу безпеку. Це було важке рішення, але я його прийняв. Мій син Богдан почав ходити до дитячого садка, і саме там я познайомився з Аліною – його вчителькою. Ми впізнали одне одного краще, і все так швидко закрутилося, що незабаром я зробив їй пропозицію.
Вона любила мого сина, і ми були щасливі. Але все пішло навперейми, коли я зустрів матір Аліни. Вона відразу ж зне навиділа мене та мого сина . Вона обра жала Богдана і говорила мені страաні речі. Якийсь час намагався миритися з цим, але все стало нестерпним, коли вона не змогла забрати мого сина з уроків танців. Він чекав на три години, поки ми його не знайшли на зупинці.
Я сказав Аліні, що більше не можу цього виносити, і моя дружина підтримала мене. Ми сказали її матері, щоб вона змінила свою поведінку – чи не приходила до нас додому. З цього інциденту пройшов місяць, а її мати так і не вийшла з нами на зв’язок. Якщо чесно, я радий, бо досі не можу вибачити тещі те, що вона зробила з моїм невинним сином.
