Моя “подорож” почалося з позитивного тесту на ваrітність, коли мені було всього 17 років. Я була у стосунках з хлопцем на ім’я Вадим протягом двох років – і заваrітніла від нього. Вадим був модним, розумним, веселим і заможним хлопцем. Але коли я розповіла йому про ваrітність, він сприйняв це з люттю на обличчі і дав мені 200 доларів, щоб я “зробила це”. Я йшла додому в заціпенінні, дорогою мало не потрапивши під машину. Я знала, що мені доведеться зустрітися віч-на-віч зі своїми батьками, і боя лася їхньої реакції.
Але, на щастя, вони не влаштовували сцен, і у них був план для мене. Вони сказали мені взяти академічну відпустку та поїхати до села з моєю матір’ю. Вони хотіли зберегти ваrітність у секреті від усіх, тому сказали моїм друзям, що я хво ра. Я поїхала наро джувати до іншого міста і написала відмо ву від дитини під впливом своїх батьків. Пройшло чотири роки – і я жалкувала про своє рішення щоночі. Нещодавно я відвідала дитячий будинок для якоїсь юридичної роботи та побачила там свою дочку. Принаймні я відразу це відчула.
У неї була “заяча губа”, але я знала, що вона була моєї крові і народилася в коханні. Я вирішила знову стати матір’ю та зателефонувала своїм батькам, які, на диво, були задоволені моїм рішенням. Мій батько попросив провести тест для підтвердження, і виявилося, що моя материнська інтуїція була вірною. Я чекаю, коли зможу забрати свою дочку додому та почати все спочатку. Мені бо ляче, що вона усі ці роки росла без мене, але я сподіваюся, що ще не надто пізно все виправити.
