Сьогодні мені подзвонили зі школи мого сина, і я була здивована, бо Дмитро завжди був добрим учнем, шанобливо ставився до вчителів та однокласників. Він уже у п’ятому класі, а мене ніколи раніше не викликали до школи. Дмитро навчився вирізувати фігурки із фанери. Він зробив кілька магнітів зі своїх витворів і вирішив продати їх своїм однокласникам. Через це мене викликали до школи. Мені довелося викликати няню для доньки та піти до школи, що мене дуже розлютило. – Ви знаєте, що зробив Дмитро? – Запитала класна керівниця.
– Що, він отримав двійку, посварився з кимось, зіпсував шкільне майно, нагрубіянив вчителю, образив когось із дітей? – одразу ж напала я. – Ні, нічого подібного, – спокійно відповіла вчителька. Я була спантеличена і запитала: – Тоді я не розумію, в чому проблема. – Ваш син продавав свою продукцію у школі, – відповіла наша класна. Я запитала, чи продає він їх під час уроку, але відповідь була негативною. Син вів свій бізнес під час перерви. Я спитала, хіба заборонена торгівля шкільними правилами, і вчителька погрожувала, що відведе мене до директора за таке наха бство.
Коли я сказала, що не заперечую і навіть заохочую бізнес-мислення сина, вчителька сказала, що вона проти такої поведінки дітей і вживе всіх заходів проти такої. – Це ваші побажання, і я не бачу в них нічого поганого. Навпаки, я пишаюся своїм сином і вірю, що має підприємницьку жилку і має велике майбутнє. Я жодним чином не перешкоджатиму Дмитру в його діяльності і допоможу йому в майбутньому. У школі продаються булочки, соки, їжа для дітей.
А ви кажете, що не можна продавати магнітики ручної роботи? Після цього мій син прийшов додому і сказав мені, що вчителька попросила пробачення за зауваження з приводу продажу магнітів у школі. Я сказала йому, що підтримую його починання і пишаюся ним. Дмитро навіть дістав із рюкзака іграшку, яку купив молодшій сестрі після нашої розмови. Я впевнена, що у мого сина велике та світле майбутнє.
