Мене виховували дядько Володя та його дружина Марія після того, як не ста ло моїх батьків, коли я була зовсім маленькою. Якщо дядько і любив мене як рідну дитину, то Марія дуже складно йшла зі мною на якийсь контакт. Однак я ніколи не відчувала себе обділеною і навіть зуміла досягти успіхів у навчанні і створити власну сім’ю. Після народження у нас дитини, грошей стало не вистачати, тому що мій чоловік був єдиним годувальником у сім’ї.
Я не хотіла просити допомоги у Володі та Марії, які мали свій невеликий сад і будинок у селі, але водночас я все одно відчувала себе в боргу перед ними. Якось Марія несподівано прийшла в гості і повідомила мені, що їхній город зіпсували сусідські собаки, і врожаю в них уже немає, отже, у нас теж. Натомість вона запропонувала купити овочі у сусіда за вигідною ціною і принести їх мені. Я була здивована несподіваною добротою Марії та погодилася заплатити за овочі.
Вона час від часу приносила мені свіжі продукти, і я була рада підтримати її. Однак, коли дядько прийшов у гості і приніс нам картоплю та інші овочі, я спитала його про сусідку, яка продавала нам овочі. На мій подив, дядько поняття не мав, про що я говорю. Виявилося, що Марія використала мене у своїх інтересах, вдаючи, що купує овочі у неіснуючого сусіда, і забираючи гроші собі.
Я була вражена і не могла повірити, що людина, якій я так довіряла, могла виявитися такою жадібною і нечесною. Коли я розповіла про це дядьку, він був вражений і негайно вирушив до Марії. Я не могла змусити себе гніватися на дядька, який завжди був добрим і щирим до мене. Але я не могла більше розмовляти з Марією, знаючи правду про її вчинки. Це було болюче усвідомлення, але я навчилася бути обережнішою в тому, кому я довіряю і як допомагаю іншим.