Коли ми з моїм чоловіком Дмитром розлучилися, нашим двом дочкам було лише чотири та один рік. Це був тяжкий час для мене. Я була у декретній відпустці, але мені все одно доводилося робити всі домашні справи самій. Я була виснажена тим, що прокидалася рано, готувала сніданок, доглядала молодшу і весь день займалася домашніми справами. Коли Дмитро приходив з роботи, я вже була надто втомленою, і в нас стало все більше непорозумінь. Мама попереджала мене, щоб я не втрачала чоловіка за цей період, але я її не слухала.
Коли одного разу я посперечалася з Дмитром з приводу шарфу нашої дочки, він пішов із дому та забрав усі гроші. Мене врятувала сусідка, яка дбала про мою дочку, коли мені потрібна була допомога. При розлученні Дмитро пішов, не сказавши жодного слова, залишивши квартиру та все майно, яке ми нажили разом. Він погодився платити аліменти та купувати подарунки дітям на свята. Я намагалася з ним помиритись, але він не хотів повертатися.
Він відвідував наших дочок у вихідні, але потім зустрів іншу жінку і одружився. З того часу Дмитро став рідше відвідувати дітей, спілкувався з ними переважно скайпом або телефоном. Зараз наша старша дочка ходить до школи, а молодша скоро піде до дитячого садка. Я працюю позмінно, і мені важко відводити дочку до школи. Найгірше – те, що діти сумують за батьком і постійно запитують, коли він приїде. Я часто дзвоню йому і прошу провести час із дочками, але він рідко погоджується.
Я звинувачую його нову дружину в тому, що вона не дозволяє йому відвідувати нас. Я навіть поговорила з нею, але вона сказала, що чоловік має багато працювати, щоб виплачувати кредит. Я двічі приводила наших дочок до офісу Дмитра, щоб поговорити з ним, але він був неспокійним і просив нас піти. Я знаю, що його нова дружина ревнує і боїться, що я поверну його до родини. Я не знаю, що ще можна зробити, щоб переконати колишнього чоловіка проводити час із дочками.
