Мій батько погрожував розлу ченням мїй матері, коли вона переписала своє майно на мене – свою єдину дочку. Батько вважав, що квартира, в якій вони жили, має належати його синові – Ігорю. Для розуміння ситуації необхідно зазначити, що моя мати була мачухою Ігоря, оскільки вийшла заміж за мого батька, Андрія, який уже мав сина. Вони жили у квартирі моєї матері, яку вона успадкувала від своїх батьків.
У Андрія була менша квартира, яку він здавав в оренду. Коли Ігор одружився, батько віддав йому двокімнатну квартиру. Ніхто не заперечував, бо розуміли, що молодятам потрібен власний простір. Через кілька років Андрій наполягав на тому, щоб Ігореві віддали трикімнатну квартиру моєї мами, а ми з нею переїхали у двушку. Ми не погодилися, і батько заперечив, що я, в такому разі, можу знайти хорошого чоловіка, який і забезпечуватиме мене, а Ігорю потрібна батьківська підтримка.
Розуміючи, що батько не вгамується, мама переписала квартиру на мене. Я спочатку заперечувала, але розуміла, що одного разу можу залишитися без даху над головою. Батько довго намагався переконати матір змінити своє рішення, навіть загрожував розлу ченням. Але мама твердо стояла на своєму, заявивши, що має право залишити свою квартиру рідній дочці.
Батько пішов, але повернувся наступного дня, коли Ігор відмовився прийняти його і сказав йти додому. Наразі він не розмовляє ні з мамою, ні зі мною, вважаючи себе правим і не бажаючи йти на компроміс. Я однак думаю: чи правильно вчинила мама, що заздалегідь забезпечила мене житлом, не подумавши про пасинка?
