Мій чоловік, син і я жили у двоповерховому будинку, де на першому поверсі проживала літня пара, а ми займали другий поверх. Їхні діти вже давно поїхали за кордон, і вони доживали свої останні роки на самоті. Наші стосунки були напруженими, оскільки вони постійно бурчали на нас, незважаючи на те, що ми намагалися підтримувати мир.
Наш син жив у страху потривожити їх, ходив навшпиньки і обмежував свої ігри, щоб не викликати їх rнів. Ми постійно доповідали їм про наших гостей з поваги до їхнього спокою. Наше життя різко змінилося, коли наш син серйозно захворів. Лікування, рекомендоване лікарями, було непомірно дорогим, і ми не могли собі цього дозволити, незважаючи на весь наш стан.
Друзі, яким ми довіряли, теж розчарували нас, пропонуючи лише відмовки, а не допомогу у скрутну хвилину. Якось, повернувшись додому, я виявила, що на мене чекають наші літні сусіди. Вони звідкись дізналися про наше скрутне становище, і, на мій подив, запропонували свої ощадні рахунки для нашого користування.
Їхні діти, як виявилося, регулярно вносили гроші на ці рахунки, які вони тепер пропонували нам, нічого не вимагаючи натомість. З цього моменту наші стосунки з ними різко покращали. Ми стали разом відзначати свята, і, на щастя, наш син подолав свою хво робу та ст рах перед літніми сусідами.
