Моя дитина вчиться в школі в другому класі, в класі більше 20 дітлахів. За матеріальним становищем у нас сім’ї різні, є і дуже забезпечені, є і незаможні. Але є один хлопчик, сім’я якого прям дуже потребує.
Хлопчисько Стьопа сам дуже хороший, мама теж адекватна. Раніше жили нормально, а потім в один прекрасний момент тато вирішив, що він награвся в сім’ю і пішов. А там вже не до дитини і колишньої дружини: у нього нова любов, велика і світла.Жінка подала на аліменти, але чоловік відразу поміняв роботу, де мінімальний офіційний дохід, сам працює, але на руках хвора мати, пенсії якої ледве вистачає їй на лікування.Дитина ходить завжди чистенький, але видно, що форма добре поношена, на фізкультуру, напевно, місяць ходив в шкільних туфлях – кросівок не було. І ніколи мама не скаржилася. Про те, як в родині важко, ми дізналися від спільної знайомої.
Уроків у нас в другому класі 5-6 в тиждень. До кінця уроків діти вже голодні, тому доводиться їм обідати в школі.
Забираю дочку додому, каже, що жах яка голодна. Ну і питаю.- А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла або не годували?- Мам, я сьогодні не їла.А що сталося? Чи не смачно було?- Не знаю, напевно, смачно.- Дочка, ти мені по-людськи поясни, що сталося?- Мам, ти мене тільки не лай. У мами Степашки грошей же на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні все нафізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася. Бачу, моя порція коштує, а Стьопа голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.Я прям розплакалася, з одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодний залишився, з іншого боку радію, що в мене росте такий добрий дитина. Правильно значить виховую.
Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Стьопа доїдає за дітьми, і своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла – НЕ випрошує він, сидить осторонь, поки не пообідають. Діти просто самі добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.Всі дружно загули; а мама Стьопи сидить червона як рак. Крики, дебати заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.У нас є мама – Оксана, у них пільгове харчування. Чому у Стьопіної сім’ї його немає – не знаю, документи зібрати не змогли, або не потрапляють в списки пільговиків. А Оксана сама не багата. Там дітей цілий виводок. Ну і тут встає вона і каже:
– Шановні батьки, хвилину помовчіть мене і послухайте. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба дорікаю маленького однокласника своїх дітей? При це діти наші самі діляться. У нас є два варіанти: продовжувати галдеш, смужка дитини або може бути вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Степко. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від 50 рублів тут хтось збідніє?Мама Стьопи початку було боязко заперечувати, але Оксана відкрила гаманець, дістала двісті рублів і поклала на стіл вчителя. Гробова тиша. Всі мовчали. Потім батько однієї дівчинки встав і теж поклав гроші. А далі ланцюговареакція. Одна мама тільки, до речі із заможної родини, щось фиркнула і не стала брати участь.Суму наклали практично на харчування в школі до кінця навчального року.Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:- Мам, уявляєш, тепер Степашка з нами їсть, він такий щасливий!
