– Запрошення? – Євген почав читати текст на звороті листівки, написаний звичайною ручкою. – “Дорога свекруха, запрошую вас на наш розлучення! Ваша невістка, Оксана! ”. Син, ошелешений, пробігся ще раз по тексту очима, потім глянув на маму.Коли син відкрив двері, Людмила з порога злякано запитала:- Ти один?- Так- здивувався Євген.
– А Оксана?! Де вона? Вона що, вже пішла?- Ну, звичайно- син з подивом дивився на матір.- Значить, я не встигла- приречено сказала Людмила, увійшла в кімнату і втомлено присіла на кут стільця. – Значить, запізнилася- Мама, щось трапилося? – запитав син в тривозі.Людмила подивилася на нього похмуро і нервово вимовила:- А що, хіба нічого не сталося? Все добре, так? Ти задоволений?- А що, хіба все погано? – Син теж присів на диван і знову насторожено запитав: – Мама, поясни, що все це означає?- Ні, це ти мені поясни, синку, що ось це ось значить ?! – Людмила полізла в кишеню своєї куртки, дістала звідти листівку з квіточкою на лицьовій стороні, і простягнула її Євгену. – Сьогодні вранці я знайшла це в поштовій скриньці. Запрошення на розлучення.
– Запрошення? – Євген почав читати текст на звороті листівки, написаний звичайною ручкою. – “Дорога свекруха, запрошую вас на нашє розлучення! Ваша невістка Оксана!».Син, ошелешений, пробігся ще раз по тексту очима, потім глянув на маму.- Ти хочеш сказати, що це лежало в поштовій скриньці?- А ти хочеш сказати, що твоя мама сама написала цей лист?- Невже вона все сприйняла всерйоз? – сам себе запитавсин.- Хто сприйняла?- Оксана – Так грізно блиснула очима Людмила. – А тепер, сину, поясни мамі, що все це означає? У вас, що, дійшла справа до розлучення? Ви ж ще рік разом не прожили. Де зараз Оксана? Куди вона пішла?- Мама, заспокойся, – невпевнено посміхнувся син.- Вона пішла на роботу здається у всякому разі сьогодні вранці у нас з нею все було як завжди. А ця листівка Швидше за все, це такий жарт – Нічого собі жарт! Женю, ану, швидко говори, через що у вас це сталося ?! Та нічого особливо, – знехотя почав розповідати син. – Це через борщу – Через борщ? Який ще борщ?- Звичайний. Оксана вчора приготувала борщ. Вперше приготувала. Ну і я цей борщ трішечки розкритикував – Тобто? Ти що, переймаєш погані звички свого батька?- Мама, ну реально, борщ у неї вийшов так собI. Не смачний. Не такий, як у тебе – Де він?- Хто?
– Борщ!- В холодильнику. Оксана хотіла його спочатку вилити, але потім на зло мені сказала, що поки я його не з’їм, вона нічого іншого готувати для мене не буде.- Правильно вона сказала.- А я сказав, що я його все одно їсти не буду. А якщо вона нічого готувати не буде, я подам на розлучення. Ну, жартома ж я це сказав, мам, жартома.
– А ти її про це попередив?- Про що попередив?- Що це жарт?- Угу потім коли ми вже конкретно посварилися.- Ясно … Весь в батька діставай з холодильника борщ.- Навіщо?- Зараз ми з тобою його їсти будемо. Зрозумів?- Не буду я його їсти. Він несмачний.- Я тобі дам – не будеш!Людмила, грізно дихаючи, пройшла на кухню, знайшла там каструлю з борщем і поставила її на вогонь.- Марш сюди! – з притиском вигукнула вона з кухні.
– Ну, мам – як маленький вигукнув син.- І не просто марш сюди, а ще й з ключами від нашої квартири.- Навіщо це? – стривожився син.- Тягни сюди ключі, кажу.Коли Євген з’явився на кухні з ключами від батьківської квартири, Людмила взяла їх і засунула в свою кишеню.- І що це значить? – ображено запитав син.- А то і значить. Сідай за стіл.Вона поставила на кухонний стіл дві тарілки, наповнила їх розігрітим борщем, і першою приступила до їжі. З’ївши кілька ложок, вона сердито втупилася на сина.- Ти хочеш сказати, що цей борщ можна їсти?
– Можна – ледь чутно відповів син. – Але у тебе ж він набагато смачніше – Твоя дружина приготувала чудовий борщ! – з притиском звернулася вона до сина. – А у мене він смачніший тільки тому, що я його готую двадцять років поспіль. Швидко взяв ложку і почав їсти!П’ять хвилин за столом чулося тільки плямкання і сопіння.Після того, як син спустошив тарілку, він в надії простягнув до матері свою долоню.- Мам, я все з’їв, давай ключі назад.- Ні, милий мій, – посміхнулася вона, – так просто ти їх не отримаєш. Спочатку виконаєш домашнє завдання.- Яке ще завдання? – злякався син.- І не одне- Вона підняла голову вгору і показала рукою на книгу «Про здорової і смачної їжі», яка лежала на холодильнику. – Дай-но мені цю книжечку.- Навіщо?- Треба.Син з побоюванням простягнув Людмилі книгу, і вона відразу ж відкрила її на сторінці:- Слухай, синку, уважно. У неділю ми з батьком прийдемо до вас в гості, і ти повинен власноруч приготувати до столу наступні страви
– Я? – перебив матір син. – З якого дива? У мене дружина є!- Запам’ятовуй, які страви будеш готувати, юнак, – строго сказава Людмила. – А якщо не приготуєш, в батьківському домі можеш більше не з’являтися. Оксані я зараз подзвоню і попереджу, щоб не надумала замість тебе готувати. Нехай тільки допомагає, типу, картопельки почистить, морковочкіі борщ я її похвалю. А то Захотів він, бачте, борщу як у мами Проживи спочатку двадцять років з дружиною, потім кріві обличам. Тобі все зрозуміло, син?- Зрозуміло – похмуро відповів Євген.- І спробуй тільки схалтурить. Твій татко тебе з потрохами з’їсть. Адже він у нас, ти знаєш, поїсти любить смачно
