Один чоловік напросився до свого друга в гості. У його житті настав важкий період, і потрібно було просто комусь виговоритися. Дійсно, його сімейне життя тріщало по швах. Намічалося розлучення. У розмові з другом чоловік повідав про перипетії свого життя.”Я просто ненавиджу свою дружину. Вона мені життя зіпсувала! Якби не її вагітність в вісімнадцять років, я б закінчив університет, знайшов би нормальну роботу, у мене був б час на розваги і посиденьки з приятелями, а відносини з батьками не зіпсувалися б . і що я отримав натомість? Незакінчена вища освіта, батьків, які вигнали мене з дому, і приятелів, яких я втратив “.
Друг мовчки вислухав, як нещасний звинувачував дружину у всіх сме ртних гріхах. А потім сказав:”Послухай, у чому ти її виниш? У тому, що ти зробив? У тому, що ти знайшов роботу з такою високою зарплатою, про яку більшість тільки мріє? У тому, що від тебе відвернулися батьки і приятелі, а вона залишилася поруч? або в тому, що з її допомогою ти зміг побудувати шикарний двоповерховий будинок? “Ошелешений чоловік не міг вимовити й слова. Все його сімейне життя пронеслося перед його очима, як бігуча стрічка.
Дійсно, хіба винна дружина в тому, що народила? Навпаки, вона стимулювала чоловіка на нові звершення. Навіть зі своєю незакінченою освітою він знайшов престижну роботу, зумів побудувати шикарний будинок.Тому що вона завжди підштовхувала його до нових звершень! Вона вірила в нього, коли батьки і приятелі відкрито називали його невдахою. Хіба винна вона в тому, що у нього за спиною виросли крила? А тепер він зібрався своїми руками зруйнувати шлюб.Вражений чоловік наспіх попрощався і поспішив додому. Він вибачився перед дружиною за свої різкі слова і дав собі слово більше ніколи її не ображати.Часто ми звинувачуємо в своїх невдачах чоловіка, дружину, сусідів або положення зірок на небі. Але забуваємо, що тримаємо штурвал своїми власними руками. Не варто переносити вину зі своїх плечей на чужі і ображати людей, які щиро в нас вірять.
