Ой, а як жили-то! Будинок серед лісу соснового двоповерховий! І не в темряві десь на околиці, а в місті прямо. Заповзятливий у неї чоловік. Взяв, та й відсік в приватну власність шматок міського парку. Іномарок знову ж у одної тільки Тетяни цілих дві. Джип та ще якась, неймовірно дорога. І ось це ось все не знай кому дістанеться. Чоловік точно Тетяну як ту липку обдере. Кажу ж – хитрий.А все чому – вона дітей не хотіла. Ось зовсім. Більш того – у неї на діточок справжнісінька алергія була. Ось у кого-то на котів чи собак, а у неї на дітей. Зараз таких чайлдфрі називають. Тетяна якось і сама не знає, як з неї вийшла сама що ні на є чайлдфрі. Сестриць старших дві, так ті нормальні. У одної дочка, а в іншої і дівчинка є, і хлопчик. Так Тетяна їх і бачила всього пару раз. З порога, каже, як зайду до них, так мігрень починається і зуби ломить.
Мама Таніна теж руками розводить. Начебто все Тетянка, все їй дорогий. Ну Тетяна батьків своїх теж радувала, треба сказати. В гімназію елітну грошики чималі платили не дарма, на п’ятірки круглі вчилася. Через це і в вуз хороший надійшла легко, і роботу потім престижну знайшла. Ага, в компанії іноземної. Кому-то робота гірше каторги лютою, Тетяна на свою, що ні день, як на свято йшла. Так що там йшла, летіла!Воно і зрозуміло-то, а потім банкет. А то і переговори важливі в який-небудь Шрі-Ланці. Однокурсниці-то в дітях і соплях. Тетяна то однієї подзвонить, по роботі щось обговорити, то інший. А ті їй про зубки і підгузники у відповідь. Таня через це, злістю виходила як не в себе. У Кур перетворилися зовсім, ось що, мовляв діти роблять з нормальних жінок!
Ну мати з сестрами переживали за Тетяну, звичайно. Годинники то цокає, а вона все в дівках сидить. Так до тридцятки і досиділа. Вони вже думали – все. А та раз така і чоловіка, теж трохи за тридцять, знайомитися привела. І він галантний – вихований весь з себе. Прошу, каже, дочки вашої руки і, отже, серця! Весілля зіграли багату. Одна тільки Таніна бабуся незадоволена була. Що це за весілля така, мовляв, і конкурсів не було, і гірко, вважай, не кричали. Тому, каже, і дітей до сих пір немає. Ну да хто їх там знає.А недавно Тетяна матері дзвонить і приїхати просить, та не як-небудь, а ось прям терміново. Ну і понеслась. По дорозі вже тільки чого чи не передумала, а що насправді сталося, їй в голову не приходило. Ну зустрілися, привозить її Таня до будинку якогось явно казенному і всередину веде. Заходять вони в кімнату одну, а там малюк місяців шести в манежі повзає. Тетяну побачив, рученята до неї тягне і лепече: «Мама». Тут Таня і розплакалася.
Як потім з’ясувалося, він вперше до неї так звернувся – мама. А як вийшло-то все. Тетяну організація її іноземна в рамках благодійної акції в будинок малятка відрядила. Ну Тетяна і давай рятуватися. Мігрень, як водиться, у неї почалася. А начальниця її за лікоть і діток дивитися потягла. Тетяні, що робити, довелося йти. Дивиться-дитина в одному ліжечку лежить і очиськами чорними її свердлить. І мовчить. Решта-то кричать як не в себе. А цей немає. Лежить такий і на Таню дивиться.У Тетяни-то від погляду того аж мігрень пройшла. Запитує, що і як. А їй і кажуть-сирітка він. Сім’я з дачі їхала. Батька, матір, брата і бабусю Бог до себе забрав. А цей чого тут залишився. Тетяна до дитини цього потайки ходити-то і почала. А потім і усиновити захотіла. Мати-то для цього і покликала. Порадитися, так би мовити. А чого радитися тепер. Забирати треба, та й все.
Ось Тетяна і давай документи збирати. Ну і чоловікові бажання своє, природно, виклала. Той спочатку думав, що вона розумом поїхала. Робота-то нехай і цукор, але ж нервова все одно. У відпустку з’їздити запропонував. А вона своє – усиновимо давай і назвемо Дімою.Ось після цього чоловік-то на розлучення і подав. Тому що він і сам дітей терпіти не міг. Йому Тетяна за те і глянула. Як то кажуть, два чоботи пара. І все складно да ладно було, а тут вона з такою образою лютою. Підвела. Гірше навіть, ніж просто взяла і зрадила.А Тетяна аж розцвіла вся. Плювати, каже. Та невже не знайдемо ми з Дімкою доброго розумного тата, який і мене трошки любити буде!
