Зазвичай милосердя проявляється у жінок, але іноді життя дивує. У Вадима та Олени не виходило народити дитину, 7 років разом, безліч обстежень. Лена особливо не переживала, затія з дитиною належала чоловікові.Одного разу Вадим випадково зайшов на сайт благодійного фонду, там були анкети дітей, які шукали батьків. В душу запала одна дівчинка, як кажуть любов з першого погляду. Смішна, білява, очі зелені, як смарагди. Правда очі косі, але, напевно, від цього ще більше мила.
Умовляння Олени тривали довгий місяць, потрібно було напрямок, щоб познайомитися з дитиною, але гроші вирішують все. Як бачили дочки і Вадим пропав. Соні п’ять років тоді було. Варто – очі витріщила, посмішка до вух. Її покликали, а вона йде до них і шкандибає. Ніжка у неї одна коротша за іншу.Лена відразу категорично відмовилася, непотрібна їй така ось і все. Вадим пообіцяв дружині гайки закрутити, думав стерпиться-злюбиться. Документи зібрали, Соню забрали. Здивований був, виявилося, що її в дитячому будинку труїли сильно дітей, а вона все одно хороша дитина, очі посміхалися навіть, коли сумувала.
Місяців зо три, напевно, минуло, став помічати Сонька сумна ходить. Мовчить весь час. Якось повернувся з роботи раніше-хотів дівчат своїх в кафе зводити. Через крик дочки, дружина не почула, як він увійшов. Заходить, а дочка в кутку забилася, а дружина над нею до нього спиною, верещить і тапочком по обличчю лупить.Підбіг до неї, тапок вирвав і дружині їм же по обличчю. Та в шоці, не очікувала, що він бачить. Доньку в кімнату забрав, заспокоїв. Виходить-Лена стоїть, руки в боки. Так за її ці руки в під’їзд і викинув разом з тапочками. Речі отримала з вікна.Сам, звичайно, винен, що чекав від дружини більше, ніж та могла дати. Зараз вже два роки, як розлучилися. Лена одна живе, вони з Сонею удвох. Сонька першокласниця вже, любить тата і не відчуває нестачі маминої любові
