Подруга Світлани, з якої вони вчилися разом в університеті, запросила її на свій ювілей в ресторан. Лідія вже заміжня і в свої 40 років постійно відпочиває за кордоном, їздить на шопінг у європейські столиці, а чоловік їй подарував круту машину. Так в студентські роки у неї і близько того не було. Єдине, що не змінилося у Лідії, так це її характер і душа – була простою і дуже щирою – такою і залишилася. Світлана ж жила зовсім інакше. Вона має сина, але чоловік її покинув, коли малому було всього лише 2 роки. Так і живе Світлана зі своїми батьками і сином, який вже зараз є студентом. Працює жінка агрономом, тому в цей період жнив вона максимально зайнята і має море справ. – Ліда, дорога, прошу тебе, вибач, я не можу прийти, тому що така чорна від сонця, що перед людьми соромно – хотіла пояснити подрузі.
– У мене тільки очі і зуби блищать, таке не годиться. – Дивачка ти! – по-доброму відповіла Ліда. – Я спеціально засмагала в Каннах, щоб не бути блідою, викинула величезні гроші, а ти ще й гроші за свій загар отримала. Знаю ж тебе, точно схудла за сезон, тому що за тією роботою зовсім забуваєш про їжу. Тому, я тебе чекаю і це не обговорюється. І не згадуй про своє курорті на «зеленому» море. Приїхала Світлана до будинку подруги, а Лідія з порога сказала, що змінить плаття подруги з чорного на яскраво жовте, адже так вона буде виглядати ефектніше і волосся потрібно підібрати до верху, додати якийсь красиву квітку. Так і зробили. Лідія просто зачарувалася цією красою і не могла стримати свого захоплення. – Природа за допомогою сонця не тільки тобі загар подарувала, а ще й модне колорування волосся без шкоди різних хімі катів.
Ось побачиш, що ти без кавалера зі свята не втечеш. Ще трошки погомоніли дівчата на кухні, випили кави, зробили святковий макіяж і поїхали в ресторан, щоб нарешті разом з гостями відсвяткувати ювілей Лідії. Світлані було не зовсім комфортно в новій компанії, але вона вирішила взяти собі соку і вийти на терасу, трохи подихати. – Де загоряли? – вона почула гарний чоловічий голос. – В поле, на жнивах, – Світлана зовсім забула настанови подруги. – ” На панщині пшеницю жала “? – хотів пожартувати чоловік. – Ну, якщо ви не знаєте, то пшеницю давно ніхто не жне. Зараз ми маємо дуже хороші комбайни. – Ви комбайнерка? Вони почали заливатися сміхом. Темою для їх розмов так і були – жнива, адже Світлана все життя живе в селі, а Сергій раніше займався аграрним бізнесом і сільськогосподарською технікою.
Тому, він точно знав всі деталі того, як потрібно збирати урожай. Проговорили весь святковий вечір, потім почали розповідати про свої долі і про те, що не таке вже й яскраве в їх житті. Для них було приємно відкривати душі один одному, тому обидва хотіли, щоб їх знайомство згодом переросло в щось більш серйозне. Після знайомства пройшло всього два дні. Світлана продовжувала працювати на полі, як побачила якусь дуже гарну машину, що їхала прямо до місця її праці. Всі комбайнери повитягали шиї, щоб розгледіти хто це такий їде і для чого. З машини вийшов молодий чоловік у білому одязі. Жінка розгубилася, адже не могла зрозуміти хто це. Раптово почула дзвінок; це була Ліда: – Сонечко, ти там чекай гостей. Мені дзвонив Сергій, він випитував, як тебе знайти. Він точно закохався в тебе, дівчинка. Ти там що задумала? Світланка, не пл ач! Радуйся! Ти мене почула? Алло! Сергій вже стояв з букетом розкішних троянд і обіймав свою улюблену жінку, яку він хотів радувати все своє життя. А ви вірите в випадкові зустрічі?
