Коли моєму синові було років сім, ми всією, поки ще маленькою сім’єю їхали кудись за місто. Заїхали на заправку, купили морозива і їдемо, отримуємо задоволення: літо, спека, морозиво, дружина, син, благодать … Тут мій син відкриває вікно і викидає обгортку. Швидкість автомобіля була невеликою – і я зміг дуже швидко зорієнтуватися і припаркувати машину на узбіччя. Я мовчки вийшов з машини, відкрив багажник, звільнив від продуктів один з пакетів, вивів сина з машини і попросив зібрати все сміття з узбіччя. У сина гординя, ще й дружина спробувала заступитися
Але дружину я відправив в машину слухати музику, а синові пояснив, що поки він не принесе мені повний пакет сміття, ми далі не поїдемо, і, відповідно, всіх розваг, обіцяних нами, вже не буде. Син на початку зі сльозами, а потім з якимось азартом на очах пішов збирати сміття. Я взяв другий пакет і пішов поруч з ним. За неповних півгодини ми очистили маленьку ділянку дороги від слідів життєдіяльності нашого народу і повернулися в машину. Далі я пояснив синові, чому він пішов збирати сміття. Говорив багато, нудно (як вважає моя дружина), з прикладами, але так, щоб він зрозумів. А в кінці син запитав:
– А чому ти пішов збирати зі мною? – Те, що ти кинув обгортку в вікно – це, в першу чергу, моя помилка. Я упустив щось в твоєму вихованні, і тому повинен був понести покарання разом з тобою. Скоро синові буде 13 років, у нього дві маленькі сестрички, і вчора я з задоволенням спостерігав, як він вчить їх не смітити … Спасибі моєму батькові – його життєва мудрість при нашому вихованні так сильно мені допомагає правильно повчати своїх дітей … Як ви вважаєте, цей папа прийняв правильне рішення, коли зупинив машину?
