З самого початку моїх стосунків з батьками мого майбутнього чоловіка я знала, що їм не подобаюся. Я не відповідала їхнім очікуванням у жодному аспекті. Вони були шановними власниками виробничої компанії у невеликому місті, а я була родом із неповної родини. Мій батько був алкоrоліком, а мама працювала прибиральницею у школі. Тим не менш, я наполегливо працювала і здобула освіту, в результаті знайшла хорошу роботу менеджера в ресторані. Чого б я не досягла, їм завжди було недостатньо.
Коли мій хлопець, Рома, сказав їм, що ми збираємось одружитися, вони відмовилися підтримувати нас матеріально. На щастя, Рома був гарною людиною і не послухався їх. Ми зіграли скромне весілля і розпочали свій бізнес, який стрімко процвітав. Через рік я народила сина, але навіть тоді його батьки критикували нашу сім’ю та казали, що дитина не від Роми. Ситуація поrіршилася, коли його мати раптово поме рла від нападу.
Свекор звинуватив мене в тому, що я зруй нувала їхню сім’ю, і припустив, що саме я була причиною сме рті його дружини. Незважаючи на обра зу, я нічого не сказала чоловікові і підтримала його у цей скрутний час. Однак його батько продовжував розпускати чутки, що наша дитина не від Роми. Зрештою, свекор заявив, що провів тест на батьківство і виявив, що наш син не є біологічною дитиною Роми.
Рома був спустошений. Щоб довести, що вони помилилися, ми зробили ще один тест, який підтвердив, що Рома – рідний батько. Коли ми показали його батькові результати, він був збентежений і нічого не відповів. А я все ще не могла забути біль, який вони мені завдали за ці місяці. Зараз мені навіть важко заспокоїти мого чоловіка, який досі не відійшов від того досвіду, що травмує.
