В мене молода свекруха, Марина Петрівна, їй всього 40 років. Вона рано вийшла заміж і вже в 18 років стала мамою, народився мій чоловік Роман, а через рік його брат Артем. У неї з чоловіком була величезна любов, вони чекали, коли вона закінчить школу, а він прийде з армії. За словами Романа, у них була дуже щаслива сім’я. Марина Петрівна відразу після школи закінчила курси бухгалтерів і починала свою кар’єру в маленькому магазинчику, потім заочно навчалася, тепер вона головний бухгалтер в якийсь солідній фірмі. Коли Роману було десять років, батько розбився на машині, потрапив у страшну аварію. Тому далі Марина Петрівна піднімала хлопчаків сама. Вчила їх бути самостійними і прямим текстом говорила, що як тільки вони закінчують школу, вона перестає про них піклуватися. Молоді хлопці відправляються в самостійне плавання. Поки її сини вчилися в школі, вона подбала про репетиторів, щоб в інститут вони надійшли на бюджет, навчання вона оплачувати не буде, тому синам відразу потрібно було вибрати професію, до якої душа лежить.
І ось ми з Романом одружилися. Ми обидва студенти. Марина Петрівна оплатила частину витрат на свято, подарувала нам весільну подорож і сказала: «щасливої дороги, тепер самі». І зникла з нашого життя. Іноді подзвонить, запитає: “Як справи? ” – і все. Молодший брат Романа живе поки з мамою, вступив до інституту, але мама його фінансування припинила теж: «дорослого чоловіка я містити не буду». У нас народилася дочка, а у Марини Петрівни онука. Свекруха привітала, привезла величезний подарунок, який складається з памперсів, пелюшок і інших засобів гігієни. Всіх поцілувала і зникла. У неї бурхливе особисте життя. Вона на вихідних катається на велосипеді, бере участь в походах і змаганнях. Взимку лижі і ще багато різних занять. У неї навіть любов намалювалася. Ми її просимо з онукою посидіти, а вона:
«Самі справляйтеся». Ми просимо грошей за оренду квартири заплатити, а вона: «Самі справляйтеся, я якось без допомоги бабусь дітей виростила, і ви зможете». Що за така байдужість? Коли Роман був один, йому своїх грошей вистачало, а тепер нас троє, а свекруха допомогти не хоче. Мої батьки вже на пенсії, я молодша дитина в родині, грошей їм і самим не вистачає. Буває овочів з дачі підкинуть. А тут у Марини Петрівни особисте життя процвітає. А недавно вона нам заявила: «Якщо мені знадобиться дитина, то я вийду заміж і народжу собі дитину. А ви якось самі ». Звичайно, вона іноді робить нам подарунки, але цього мало. І коли я тяжко захворіла на грип, вона з онукою сиділа, а чоловік за мною доглядав. Але як тільки мені стало краще, помахала ручкою: «Тепер самі». Ось така у мене свекруха. А яка Ваша думка щодо такої поведінки свекрухи?
