Галина планувала, що 25-річчя свого шлюбу вони з чоловіком, нарешті, гідно відсвяткують. А коли ж жити, якщо не тепер? Діти виросли, поїхали вчитися до столиці, сини – гордість Галини, вона все життя їм присвятила. Та й з чоловіком у неї, хвалити Бога, все добре. Господиня вона чудова – у неї в будинку така чистота, що й пилинки ніде не знайдеш. Прийде з роботи і починає мити-витирати, а ще є готувати. Її чоловіки голодними ніколи не були. До того ж, Галина привчила їх так, що вони вчорашній борщ їсти не хотіли. Все повинно було бути свіженьким, щойно приготованим. Догоджати синам і чоловікові Галині було не складно, швидше навпаки – в радість. Все чекала хоч якоїсь подяки від них, але все це вони сприймали, як належне. Ні посуд за собою помити, ні ліжко застелити, так що там говорити – Галина робила за них все. Тепер, коли сини поїхали з дому вчитися, догоджала тільки чоловікові. Він у неї нехай невеликий, але все ж начальник. А вона хто? Продавщиця в магазині … Одружилися вони молодими, Галині було 17 років, Павлу – 23.
Відразу народився старший син, а через півтора року – молодший. Так і занурилася жінка в сімейні клопоти і догляд за дітьми. Павло в цей час робив кар’єру, і зараз він керуючий відділом в одному з банків, весь час пропадає на роботі. А Галина ввічливо продовжує здувати пилинки з меблів в їхньому будинку і з чоловіка. Вперше Галина задумалася про те, що у них в сім’ї щось не так, коли у вересні на її день народження отримала від чоловіка сухе «Вітаю». Ні, про квіти вона і не мріяла, тому що за 25 років їхнього сімейного життя Павло жодного разу їх не подарував дружині. Галина хотіла відсвяткувати разом з чоловіком, накрила стіл, приготувала смачну вечерю, а він прийшов пізно і сказав, що не голодний. Діти просто забули про її святі і привітали її аж на наступний день. Прикро було на душі, адже Галина зрозуміла, що не така вже вона й цінна, якщо її чоловіка так нею дорожать. Однак зробила вигляд, що нічого не сталося, і продовжувала грати роль ідеальної дружини і мами. Наближався їх сімейне свято – 25-річчя шлюбу, срібне весілля.
Галина спочатку планувала, що вони відсвяткують це в галасливій компанії родичів і друзів, але чоловік відразу відмовився. Мовляв, часи складні, гроші потрібні, а свято не такий вже і великий. І знову Галину огорнув неприємний смуток, як це – не найважливіше свято? А гроші? Хіба вона просила їх у Павла? Вона сама останній рік влаштувалася на ще одну роботу і відкладала кошти спеціально для цього дня. Назбирала близько 25 тисяч, так що на все б вистачило. Про відзначення Павло і чути нічого не хотів, тому Галина вирішила зробити подарунок чоловікові – купити йому новий мобільний телефон, вже і в магазині придивилася останню модель. А їй нічого не треба, вона, як завжди, обійдеться тим, що є Новий телефон Галина старанно спакувала в яскраву обгортку з сердечками і чекала, коли чоловік першим її привітає, скаже, як її любить, як дякує за дітей і турботу
Але цього не сталося: вранці Павло прокинувся, мовчки з’їв сніданок і пішов на роботу . А ввечері повернувся дуже втомленим і відразу ліг спати. На цей раз Галина вирішила не сумувати, а діяти. Вранці наступного дня вона взяла на роботі вихідний і повернула в магазин телефон. Потім пішла в салон краси – вперше за багато років змінила зачіску, зробила манікюр, педикюр, вийшла і сама себе не впізнала. Потім пройшлася по магазинах і, нарешті, купила собі те, про що колись могла лише мріяти – і білизна, і плаття, і плащик, і чобітки. Найцікавіше, що вперше в житті вона витрачала гроші на себе і не думала, що на це скаже її чоловік: їй було байдуже.
