Батьки вибрали для свого сина кращого вчителя. А вранці дід повів онука до школи. Коли вони увійшли у двір, їх оточили діти. – Який смішний старий, – засміявся один хлопчик. – Ей, маленький товстун, – скорчив пику другий. Діти кричали і скакали навколо діда і онука. Тут вчитель шарпнув за дзвінок, оголошуючи початок уроку, і діти втекли. Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов на вулицю.
– Ура, я не піду в школу, – зрадів хлопчик. – Підеш, але не в цю – сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу. Дід відвів онука в свій будинок, доручив його турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя. Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших – дражнили його.
Дід мовчки повертався і йшов. Нарешті, він увійшов в крихітний дворик маленької школи і втомлено притулився до огорожі. Задзвенів дзвінок, і діти висипали на подвір’я. – Дідусь, вам погано, принести води? – почувся голосок. – У нас у дворі є лавка, Сідайте, будь ласка, – запропонував один хлопчик. – Хочете, я покличу вчителя? – запитав інший хлопчик. Незабаром у двір вийшов молодий учитель. Дід привітався і сказав:
– Нарешті, я знайшов кращу школу для мого внука. – Ви помиляєтеся, дідусь, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна. Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов. Увечері мама хлопчика запитали діда: – Батько, у вас же немає освіти. Чому ви думаєте, що знайшли кращого вчителя? – Вчителя дізнаються по учнях – відповів дід.
