Віра виховувалась переважно під ласкавим наглядом бабусі, оскільки її батьки рано розлу чилися. Кохання бабусі було безмежним. Саме вона навчила Віру традиційним навичкам, таким як шиття, вишивання та в’язання. Однак це змушувало Віру здаватися старомодною серед своїх однолітків. Дбаючи про добробут бабусі, Віра відмовлялася від запрошень на вечірки, залишаючись в ізоляції.
Коли Віра наближалася до тридцять років, вона захотіла кохання, як і її заміжні подруги. Бабуся помітила смуток онуки і порадила їй помітити та виявити красу в собі. Віра прийняла пораду бабусі близько до серця. Зненацька після роботи Вірі принесли букет квітів. Вона подумала, що це помилка, але бабуся переконала його прийняти.
На подив Віри, букети продовжували приходити. Врешті-решт вона дізналася, що перші два букети бабуся надіслала сама, щоб підняти настрій онучці. Зворушена цим жестом, Віра стала виглядати краще. Проте букети не припинялися. Наступного разу, коли кур’єр приїхав із квітами, Віра дізналася, що це від нього.
Його звали Олексій, і він був закоханий у Віру з першої їхньої зустрічі на роботі. Якось Олексій запросив Віру на прогулянку у парку. З вікна за ними спостерігала бабуся Віри. Вона дивилася на букети квітів і раділа, що життя онуки, нарешті, змінюється на краще.
