Але ж трапляється, що несподівано якісь сценки з життя спливають в голові так яскраво, як ніби це було вчора. Я росла зі своїми двоюрідними сестрами по батьківській лінії. Їх у мене було двоє: Маруся і Аня. У нас у трьох мінімальна різниця у віці (всього кілька днів), так що з дитячих років ми всім ділилися і всюди ходили разом. Кілька днів тому ми з подругами говорили про заzдрість і тут я згадала одну чудову історію. З дитинства я заzдрила своїй сестрі багато в чому. Я заzdрила її пишним хвилястим волоссям, акуратному носі, та й фігурі. Якось вона навіть відбила у мене нареченого в 11 років, з яким я планувала все життя провести все життя. Але мова зараз йде не про це. Це було літо і ми ще вчилися в початковій школі. Ми вирушили на канікули в село до бабусі Зіні в Казахстан. Мої і Аніни батьки влітку працювали, тому за нами доглядали батьки Марусі.
Так ось, в наступний же день нашого приїзду батьки Марусі купили їй кілька блузок, рожеві балетки і, що зачепило мене найбільше, лосини з космічним принтом! Та ще й зі стразами на ногах! Я тоді, пам’ятаю, мало не поме рла від заzдрощів. Я відправляла мамі листи, розповідала як погано у мене йдуть справи, як же складно мені живеться з Марусею. Я весь день безперервно сиділа і думала, ось чому, скажіть мені, чи не мої батьки нас сюди привезли, чому я повинна терпіти такі приниження? Кожен раз закриваючи очі, я уявляла, що Марусю крадуть цигани, і від цього мені ставало набагато легше. В такому випадку тітка Таня подарувала б мені її лосини, адже Аня була більша нас з Марусею. Всяких раз, коли Маруся ходила переді мною, в своїх космічних лосинах я плювала за її спиною. Так проявлялася моя заzдрість, що поробиш ?!
Мама, прочитавши мої несамовиті листи, написала, що коли вони з татом приїдуть мене звідси забирати, обов’язково куплять мені такі ж. Після цього листа я трохи заспокоїлася і з нетерпінням чекала батьків. Але мої мол итви дали про себе знати. В один прекрасний день ми застрягли на паркані, і Маруся нарешті порвала свої уро дскі лосини зі стразиками. Я навіть бо лю не відчула, хоч коліна я не слабо поранила. Коли мої батьки приїхали нас забирати, ми купили мені найрізноманітніші лосини: леопардові, бірюзові, рожеві, золотисті, але тих космічних не було. Були без стразиків, але такі звичайні я не хотіла. А Маруся тоді, сидячи в зашитих лосинах твердила, що у неї все одно крутіше. 30 з чимось років майже пройшло, а я ті лосини я ніяк не можу забути.
