Уже до кінця шляху у нас з дружиною виникла сварка. Ми сперечалися тихо, так як дочка тим часом спала на задньому сидінні. Ми з дружиною сперечалися на тему, де краще залишити дочку … … Якось так вийшло, що ми дізналися, що наносимо непоправної шкоди одночасно двом людям: нашій дочці і її бабусі. Це відбувається через те, що ми рідко їх залишаємо наодинці, щоб вони спілкувалися на своїй спеціальній мові, адже не секрет, що дуже часто люди через покоління легше знаходять теми для спілкування, ніж два наступних покоління. Після прийняття даної про блеми, ми прийняли безповоротне рішення – відвезти обох в село, де вони можуть провести весь час виключно удвох, а ми з чоловіком зайнялися б своїми справами в місті.
Час настав. Це був перший такий випадок, коли наша донечка мала залишитися без нас не на годину, а на цілий тиждень. Речі ми зібрали так, що вони могли б місяць пожити в ди ких джун глях і ні в чому собі не відмовляти. В дорозі ми сперечалися про те, як би делікатніше залишити дочку, щоб вона не нер вувала. Жінка моя пропонувала піти по-англійськи, не попрощавшись. Просто відвернути чимось увагу дочки, застрибнути в машину і сховатися за горизонтом. Як не крути, підступність – вроджена складова сутності жінки. Я ж хотів за всіма правилами етикету попрощатися, пояснити ситуацію і залишити її з бабусею, помахавши ручкою на прощання. Суперечка тривала вже і в селі. Про блема-то полягає в тому, що я дуже часто залякую дочка, кажучи їй, що йду, і тоді вона починає виконувати всі мої прохання. В даному випадку ця фішка могла б зіграти проти мене. Тоді ми вирішили попросити у більш досвідчених дам: у бабусі у прабабусі.
І, звичайно, хто б сумнівався, що вони візьмуть сторону дружини! Я програв всуху. Ми вичікували моменту, коли дочка чимось відвернеться. Момент настав. Донечка моя пішла їсти малину прямо з кущів, а її батьки тут же зникли. Я так сильно переживав, що об’їхав село кілька разів, чекаючи дзвінка бабусі, щоб забрати і заспокоїти доньку. Дзвінка не було, і я сам кілька разів дзвонив мамі, щоб дізнатися, як себе почуває дочка, але був посланий дивитися на дорогу і не заважати їм тусуватися. Ми були змушені повернутися додому без донечки. Я заспокоївся тільки після того, як увечері мама прислала мені фото дочки, солодко спить зі своїм улюбленим плюшевим зайч
