Віра Іванівна працювала вихователькою в дитячому садку. Це робота доставляла їй величезне задоволення, так як вона дуже любила возитися з дітьми.

ПОЛИТИКА

Одного разу на дні наро дженні своєї подруги, вона познайомилася з одним чарівним хлопцем. Між ними проб ігла іскра і з того ж дня вони почали зустрічатися. Микола дуже романтично доглядав за нею і був справжнім джентльменом. Уже через рік вони зіграли весілля. І життя заграла новими фарбами. Через дев’ять місяців у подружжя наро дилася дочка — Анечка. Чоловік в усьому підтримував і допомагав Вірі Іванівні. Виявляв участь у вихованні доньки, допомагав навіть з домашніми клопотами. Вона продовжувала працювати в саду, а Микола на будівництві. Їй було нема на що скаржитися. Але одного разу нещасний випадок, який стався на будівництві, де працював Микола, забрав у її чоловіка життя. Віра Іванівна дуже горювала. Вона не могла зв икнути зі см ертю чоловіка.

Здавалося, що життя втратило будь-який сенс. Але впоратися з го рем допомогла їхня донечка. Потрібно було триматися хоча б заради неї, адже без матері вона б пропала. Так і жили вони вдвох. Завжди чудово ладнали і міцно трималися один за одного. Коли Ані виповнилося дев’ятнадцять років, вона вдало вийшла заміж за бізнесмена-початківця. Наро дила доньку. Віра Іванівна часто відвідувала її, допомагала з онукою. Вона вела спокійний і розмірений спосіб життя. Але цього спокою не судилося довго трив ати. Аня з чоловіком поїхали у відпустку і залишили доньку з бабусею. Екскурсійний автобус, на якому їхали молоді, потрапив в ава рію, і кілька людей загинули і серед них були Аня з чоловіком. Це вже було схоже на якесь прок ля ття. Віра Іванівна з працею знайшла в собі сили, щоб пережити втр ату дочки. На цей раз новим змістом стала внучка — Юлечка. Юля росла такі ласкаві.

Вона була тямущим, спокійною дитиною. Проб лем з нею ніколи не було. У школі вчилася добре, часто радилася з бабусею. Закінчивши школу, юна красуня вступила до університету. Була першою на курсі. І начебто все було добре, але до кінця другого курсу Юля стала дуже прихованої і замкнутою. Віра Іванівна запідозрила щось недобре і викликала її на розмову. Тоді то дівчина і зізналася, що ваг ітна. І що батько дитини, як тільки дізнався, кинув її. Після почутого бабусі стало пог ано з серц ем і довелося викликати шв идку. Слава богу все обійшлося. Трохи заспокоївшись, і після довгої бесіди, вони вирішили, що внучка повинна наро джувати, адже м алюк не винна в пом илках батьків. Віра Іванівна поки в силі і може посидіти з малюком, а Юля переведеться на заочний і закінчить університет. А там і щастя жіноче знайде її …