Для того, щоб правильно поділити спадщину, бабуся придумала цікаве випро бування для невісток. Хто ж в підсумку переміг?

ПОЛИТИКА

Обох своїх синів Марія любила однаково, а ось про невісток вона цього сказати не могла. Коли настав час синам одружитися, Марія вирішила не стояти осторонь. Її сини он які молодці, так що і невісток повинні привести додому теж найкращих. Жили Марія з чоловіком добре, чи не найбагатшими людьми в селі були. Василь її завжди на керівних посадах був, заробляв чимало, та й у людей був в пошані, будь-яку справу міг запросто влаштувати. Старший Степан зробив все, як мама веліла. Вибрав собі за наречену Надію, дочку голови сільради. Весілля у них було дуже пишне, все село гуляло. А через рік спільними зусиллями у молодих вже був свій будинок, великий, новий, практично в центрі села, сват постарався щоб місце хороше виділити. Незабаром і онук нар одився. У невістки була ще молодша сестра, Люба. Ось і надумала собі Марія, що було б непогано, якби її молодший син Микола посватав Любу.

І тільки задумала вона зі своїм сином поговорити про це, як Микола сказав, що хоче одружитися. У нареченої він вибрав собі Оксану. Дівчина хоч і роботяща, але б ідна. Марія відразу сказала, що цей шлюб вона не благословить. Так що весілля не було, Микола з Оксаною розписалися і відразу в місто поїхали. Там роботу знайшли, квартиру зняли, двоє дітей у них наро дилося. Марія їх до себе не кликала і до них в місто не їздила. Старший син з невісткою хоч і жили недалеко, але теж до мами не поспішали — у них своє життя. Так прожили вони років 15. А коли не стало чоловіка, Марія засумувала. До старшого сина, коли не подзвонить, у нього завжди немає часу. Невістка іноді навіть трубку не брала, тому що теж вся в роботі. Господарювали Степан з Надією і справді добре, раділа Марія за дітей, але з часом їй самій допомога потрібна була. У селі ж завжди робота знайдеться.

Одного разу Марія сама подзвонила своєму молодшому синові, запитала, як справи, в гості запросила. І з тих пір відносини у них налагодилися. Микола з Оксаною приїжджали майже щотижня, і по господарству допомагали, і на городі возилися. Жили вони небагато, за 15 років змогли купити невелику двокімнатну квартиру, в якій і живуть. А якось на свої іменини Марія покликала в гості обох своїх синів з дружинами і сказала, що буде спадок ділити. Старша невістка подарувала мамі кавоварку, а молодша купила тапочки. Кава Марія ніколи не пила, тому подарунок Надії сховала в шафу до кращих часів. А тапочки від молодшої невістки якраз припали їй впору. Будинок Марія розділила між синами порівну, щоб нікого не образити. Але бо ліла її д уша за молодшого сина: саме він хорошу собі дружину вибрав. Пізно Марія зрозуміла, що не завжди щастя в грошах, іноді хочеться простого людського тепла і турботи.