Анечка прокинулася через кри ки батьків. Для неї це було звичайною справою. Незважаючи на те, що на вулиці було темно, а на годиннику 1:40, мати обняла Аню, сказала, що потрібно збирати речі. Аня відразу ж запитала, чи їде її батько з ними, на що отримала негативну відповідь. Він пообіцяв щомісяця до них приїжджати. Галина переїхала з Анею в комуналку. Дівчинці там з першої ж секунди не сподобалося, тому що, по-перше, тата не було поруч, по-друге, кімната була тісною і старою, в порівнянні з її колишнім будинком, а по-третє, крім них там жила ще багатодітна сім’я , де було ще 3 дітей. Від звалиних на себе пр облем, Галина почала випивати з новими сусідами. Пізніше вона і зовсім забула про Ганну. Аня поступово стала схожою на бру дних дітей сусідів.
Єдиною її мрією і надією був її батько, який якось відвідавши дочку, вирішив, що їй немає місця в його новій сім’ї. Час йшов. Аня готувалася до випускного і до вступу. Мати, яка не виходить із запою, і відсутність грошей встали на шляху до вступу в хороший інститут. Крім того, у Ані не було сукні. І грошей, щоб купити ії, теж не було. Якось раз Аня розповіла про це своїй сусідці, Марині Василівні. Та запросила Аню до себе додому. З під ліжка вона витягла курну коробку. У коробці лежало біле плаття, яке вона надягала на весілля. Плаття було велике, і за пропозицією сусідки, Аня залишилася ночувати у неї, щоб підшити плаття. Між слів, Марина Василівна запитала, чим хоче зайнятися Аня в майбутньому. Вона не знала, що відповісти.
Вона ніколи не думала з цього приводу. Тоді їй в голову прийшло йти по слідах сусідки. – Хочу стати хіру ргом, як ви! – була відповідь Ані. Вона почала жити у сусідки, а та займалася з нею, готувала до вступу в ме дичний. Через 16 років Аня стала найкращим хіру ргом в місті. Одного разу до неї привезли чоловіка з відкритим перел омом ноги. Ознайомившись з особистою справою па цієнта, Аня впізнала чоловіка. Вона не замислюючись представилася йому. Це був її батько. Виявилося, що після см ерті дружини, син вигнав його з дому, і він став людиною без певного місця проживання. На той час Аня жила в двокімнатній квартирі. Вона запропонувала батькові переїхати до неї після лі кування. Марина Василівна пишалася рішенням Ані. Не кожна людина може знайти в собі стільки сил, щоб пробачити таку зраду з боку найближчої людини.
