Мене звільнили з дит ячого будинку зі словами: Не можна сюсюкатися із сирoтами

ПОЛИТИКА

У дит ячому будинку я працювала кілька років. Щиро кажучи, я сама не розумію, як стільки простягла. Тому що робота там дуже важка в емоційному плані і точно не підійде людям із слабкими нервами. А я людина дуже емпатична, тепер уявіть, як мені було там. Як приведуть туди нову дитинку, так одразу очі мої на мокрому місці. А мій чоловік дуже переживав за мене і просив звільнитися, бо так жити не можна. Але як звільнитися, якщо ці діти для мене найцінніші. Є одна історія, яка запам’яталася мені найбільше. Якось нам зателефонували з лікарні і повідомили, що скоро до нас привезуть маленького хлопчика, якому щойно виповнився рік. З його батьками стався нещасний випадок, а родичів у нього не було, тому його везли до нас. Дитину привіз поліцейський. Маленький Діма виявився дуже слухняним хлопчиком, поводився тихо, тільки завжди очима ніби шукав маму і намагався зрозуміти, що ж він там робить. Здавалося, він дуже спокійний, але коли я взяла його на руки, то відчула, як швидко б’ється його се рце.

“Не хвилюйся, все буде добре!”, – тихо прошепотіла йому на вушко. Напевно не варто, але тієї ночі я вирішила взяти малюка до своєї чергової кімнати. Я не хотіла залишати його одного. Почитала йому казку, і він заснув у мене на руках. Після цього я намагалася завжди більше часу проводити з Дімою. Чомусь дуже переживала за нього. Було таке відчуття ніби він найбільше потребує підтримки та ласки. – Не сюсюкайся з ним! Він си рота, розумієш, не привчай його до ласки та любові. Сказала мені одного разу одна з наших виховательок. А в мене не виходило так, та й не хотіла я. Так і продовжувала дбати про Діму, завжди грала з ним та читала казки. Власне, тому мене звільнили. Сказали, що в дит ячому будинку не можна прив’язуватися до си рот або ставитися до них по-особливому. Все що не робиться на краще. І після звільнення я не залишила Діму, а навідалася до нього вже як його мама. Так, я всиновила його. Я просто не могла залишити його там. Ось так у мене з’явився синочок. Я не вважаю свій вчинок якимось особливим — просто мені дуже захотілося подарувати цій дитині будинок та тепло.