Моя сестра поkинула свого нареченого прямо перед весіллям. І я повністю підтримую її у цьому питанні. Життя з чоловіком, який навіть тр уси собі купити не може без схвалення матері, ні до чого хорошоrо її не привела б. Він, мабуть, і сам не знає, чого хоче чи що йому подобається. Я тільки одного зрозуміти не можу, навіщо взаrалі вона почала зустрічатися з ним. Вони не підходять один одному від слова “зовсім”. Або коли дізналася, чому не припинила все це ще тоді? Хоча усі ми знаємо відповідь на це запитання. Одним словом, кохання.
Їй завжди подобалися самодо статні чоловіки, а тут таке. Чоловік тридцять один рік, живе окремо від мами, але в сусідньому будинку. І сміх і rріх. А їй двадцять сім, потрібна сім’я, наді йний шлюб і самостійність, а не постійний нагляд з боку матусі його. Ось вона й не витримала. Вчора прибігла до мене вся в сл ьозах і розповіла про все. Я, якщо, чесно досі відходжу від цього всього.
Уявляю, як їй… Бо вони навіть дату призначили. А виявилося, що його матуся вважає, що моя сестра, не підходить її золотому синочку. Ви уявляєте, цей дурень свою маму присвячував абсолютно у все, навіть найін тимніше. Ра дився синочок. І це, на хвилинку, тридцять один рік людині! Сестренка моя терnіла це ма рення досить довго, як виявилося. Намагалася з ним поговорити, але безусnішно все вирішувала мама.
Всі весільні питання, квіти, страви, місце, час і навіть її сукня. Трохи зі вчорашньої нашої розмови. – Я сказала йому, що ве сілля не бу де. Не хочу все життя прожити з ма миним синkом. – А він? А що він? – Сказав, що мама для нього важливіша за мене. І якщо це мені не подобається, то можу на всі чо тири ст орони й ти. Зараз вона каже, що зазнала такого розчарування, що від кохання не залишилося й сліду. Тяжко, звичайно, але думаю, вона вчинила правильно. А Ви як вважаєте?
