Марина міцно обійняла свою племінницю Ірину, яка rірко nлакала. -Дуже шкода! Рік тому твого тата тільки nоховали, а тепер Ніночка, моя дорога сестричка, вирушила за своїм чоловіком! – сказала вона, витираючи очі куточком чорної носової хустки. Ірина nлакала, і весь її вигляд говорив про те, що вона повністю загубилася на цьому світі і не знала, як далі жити. “Вона така наївна! Очі небесно-блакитні, відкриті, дивляться на світ довірливо і наче з подивом! І не важливо, що їй дев’ятнадцять років!” Марина запропонувала Ірині зібрати свої речі та поїхати до міста, щоб жити з ними. -Ти завжди була мені як дочка, – сказала Марина. Ірина, здавалося, вагалася, але зрештою погодилася, і вони разом поїхали до міста. Віктор, чоловік Марини, був не дуже радий появі нового члена сім’ї в їхній квартирі, але в цілому він зустрів дівчину добре і допоміг їй влаштуватися секретарем в його офіс.
Здавалося, все було добре, і Ірина була гарною помічницею у господарстві. Марина часто хвалила дівчинку, кажучи: “Мабуть, Ніна навчила тебе всьому!” Але якось Марина почала думати, що Віктор зра джує їй з Іриною. Вона вирішила уважно спостерігати за Іриною та Віктором. Якось вона повернулася з роботи раніше і помітила, як ця парочка була вражена її несподіваною появою. Коли вона з’явилася в кімнаті, на їхніх обличчях був справжній ст рах, але, крім цього, скаржитися більше не було на що. Якось вона знайшла в себе під подушкою чужу нижню білизну, що було прямим доказом їхнього роману. Віктор довгий час намагався все заперечувати, але зрештою зізнався у зра ді. Він стверджував, що ініціатором цього була Ірина, а Марина не знала, кому вірити. Жінка зібрала речі Віктора і Ірини та винесла їх із дому.
Ірина не мала іншого вибору, крім як повернутися до рідного села, до будинку своїх батьків. Марина досі не могла зрозуміти, чому такій милій, як їй здавалося, вразливій дівчині було стільки nідлості. Приблизно за тиждень Марині зателефонували з невідомого номера. -Ваш чоловік дуже слабкий … Ми не даємо прогнозів … Марина кинулася до лікарні, але їй не дозволили побачитися із чоловіком. Наступного дня Віктора перевели до спільної палати, і Марині дозволили недовго побути з ним. -Пробач мені, Маринко! Я тебе дуже люблю, давай почнемо все спочатку, – прошепотів Віктор. Марина зрозуміла, як дорогий їй Віктор, і не хотіла втрачати його через свою племінницю. Після виписки з лікарні Віктор повернувся додому, і вони поновили своє сімейне життя. У них навіть з’явилася нова радість: скоро народиться довгоочікуваний малюк.
