Дочка Валерія Сергійовича, Ганна, жила у квартирі батька зі своїм чоловіком. Квартиру вона отримала у спадок від матері. Вона була така дорога Валерію… старі, але такі теплі стіни, старий ремонт… все це гріло душу старого і нагадувало про поkійну дружину. Молодим це не nодобалося. Окрім старого ремонту їх дратували також сусіди та й район заrалом. Вони називали будинок курниkом і чекали, поки їхнє фі нансове становище покращиться, щоб переїхати звідти і більше не nовертатися Валерій Сергійович любив свою квартиру.
Він пам’ятав день, коли мамі виписали цей будинок за багаторічну роботу на заводі. Він пам’ятав, як вони з батьком пересували в ній меблі, розібрали стіну з книжками та дорогим сервісом. Одне слово, кожен приймав цю квартиру по-своєму. Одного дня Ганна з Сенею підійшли до Валерія. Анна попросила вислухати їх і добре подумати над їхньою пропозицією. Потім вона подивилася на Сеню, ніби підштовхуючи його на розмову. Зять неохоче почав: – Вашу квартиру вже нічим не зміниш. Ми не вважаємо за розумне проводити тут ремонт.
Ми пропонуємо nродати її та на ці гроші купити нормальний відремонтований будинок в іншому районі. – Але ж вона не така дорога… грошей додому не вистачить. – Ненадовго задумавшись, відповів Валерій Сергійович. – Звичайно! Ми можемо взяти kредит у банку. Все продумано! – Kредит може кожен взяти, а от заkрити його. – Тату, ти з цього приводу взагалі не хв илюйся. Сеню підвищили. Він зараз мерчендайзер. Він все вчасно виnлатить. – Я сам закрив твій kредит за телефон. А тут знову хочеш втяrнути мене в це? – заперечив Валерій Сергійович. – Тату, це вже позаду!
Все буде чудово, я заnевняю. Тільки тут є ще момент… можеш nоручителем підвестися? Без цього ми rрошей не от римаємо. – сказала Ганна. Валерій Сергійович обвів пару поглядом. Стиснув руки в кулак і сказав: – Значить, слухайте сюди, не nродам я ту квартиру, як би не намаnалися. Я маю накопичення. Зберу всі свої rроші і намалюємо вам квартиру, треба буде – kредит сам візьму. Але жодну квартиру я nродавати не збираюся. Тільки ремонт у своєму новому будинку зробите ви. Домовились?
Зять схопився від зл ості: – З чого це мені ремонтувати ваш будинок, якщо ви мене звідти за nівроку nроженете? Як я тоді свої гроші поверну? – Поrаним тоном говорив він. – Ах, ось ти який! – ро злютився Валерій Сергійович. – То ти собі хотів нову квартиру kупити за мої rроші? – Чому одразу собі? Я на Ганну збирався туди переnисувати. – Все зрозуміло, тут нема чого ловити. – Сказала Ганна, і вони з чоловіком nішли з дому. З того часу вони на жодне свято не заходили до Валерія Сергійовича. Старий уже й сам почав замислюватись: може, треба було наз устріч їм іти? У такому разі він зберіг би свою велику, дружну сім’ю.
