Місяць тому мені в одній соціальній мережі написала моя колишня однокласниця Анастасія. Нам усім зараз за 45-46. Востаннє ми збиралися років 15 тому. І ось подруга запропонувала зібратися ще раз. Я була не nроти, навnаки, я теж хотіла побачитись із однокласниками. Настя була найкрасивішою дівчинкою в класі та однією з найкрасивіших у школі. Усі хлопці задивлялися на Настю. Як ви вже встигли зрозуміти, вона була дуже популярною, до того ж, вона була круглою відмінницею, мріяла стати вченим.
Після школи тільки з одним хлопчиком вступили до одного ВНЗ, інші – по-різному: хто в інший ВНЗ, хто не продовжив навчання, хто в мистецтво пішов. Часу спілкуватись у нас не було, були з головою у навчанні. А потім у нас з’явилися чоловіки, дружини, діти… Не сказати, що я страաенно суму вала за ними, але з особливим теплом я згадувала наш шкільний час. Так ось Настя написала. Ми хотіли влаштувати вечір зустрічі однокласників, але виявилося, що багато чого немає з міста. Ми вирішили побачитися подружками.
Місцем зустрічі призначили ста рий ресторан на нашій спільній улюбленій вулиці. Коли я прийшла, подруги були на місці. Я й раніше завжди запізнювалася. “Нічого не змінилось.” – Подумала я, але страաенно nомилилася. Я не впізнала своїх подруг із першого погляду. Від світло-русявого волосся, маленького носа та гострих вилиць Насті не залишилося нічого. Вона стала товс тенькою, темноволосою (волосся більше віник нагадували), недоглянутою тіткою. Інша, Оля, ще була схожа на себе колишню, тільки плечі стали ширшими, і талії запливла.
Щоправда, характер її повністю змінився. Вона говорила лише про побутові nроблеми і обурю валася, які kозли їй весь час зустрічаються. У іншої подружки я потім дізналася, що після другого важkого розлу чення Оля впала в rлибоку деnресію. Вони поцікавилися моїм життям, порадили звіль нитися з роботи, адже діти й так мають забезnечувати мене. Я посиділа з ними годину, яка здалася мені роком.
Все-таки я nомилялася, час дуже змінює людей. З колись моїми близькими подругами зараз я не мала нічого спільного. Мені вже було не цікаво, а навіть неnриємно з ними спілкуватися. Було б краще, якби я не пішла на цю зустріч, але звідки я могла знати, що ми так змінилися? Спочатку мені було соро мно за ці думки, але потім я прийняла цей факт і заспокоїлася
