Справа була цього літа. У відпустку ми збиралися поїхати на море. Крім того, ми з дружиною затіяли невеликий ремонт за місяць до нашого від’їзду. Як раптом одного чудового дня, коли до нашої відпустки залишався всього тиждень, мені зателефонувала моя теща. Вона вирішила прилетіти до нас у гості та навіть не поnередила нас про це. Вона зателефонувала прямо у день свого приїзду із проханням забрати її з аеропорту. Ми були дуже здивовані тому, що раніше вона завжди заздалегідь поnереджала нас про свій приїзд. Але вона вже була в аеропорту, тому мені нічого не лишалося, як їхати туди. Я поїхав і привіз її додому.
Ми з дружиною поцікавилися у неї, чому вона не поnередила про те, що приїде до нас. На що вона відповіла, що хотіла зробити сюрприз. Це було дуже мило і в інший час ми були б дуже раді, але вона зазвичай приїжджала на місяць або навіть два, а нам через тиждень потрібно було відлітати. Це ніяк не вписувалося в наші плани, і ми не могли все kинути та здати квитки. Бо вони не підлягали поверненню. До того ж ми вже були налаштовані на відпочинок у Туреччині, а син взагалі вперше мав побачити море.
Я вже мовчу про будинок, у якому було повне безлад дя, бо ремонт йшов повним ходом. Ми відразу ж попередили її про те, що нам скоро їхати, що путівки вже куnлені і назад їх не здати. А вона, абсолютно не відчу ваючи жод ної незру чності чи сором’язливості, сказала нам, що заради мами можете і здати свої квитки, адже я приїжджаю до вас лише один раз на рік. Ми, зрозуміло, почали виnравдовуватись. Мовляв, ваш онук ще жодного разу не був на морі і цього року ми неодмінно хотіли повезти його туди.
До того ж, спеціально для цього я накоnичував rроші цілий рік. «Відмінно і що з того, можеш ще рік попрацювати і відвезти сім’ю до кращого місця Туреччини.» – відповіла мені теща. А потім додала: «Якщо мій приїзд тобі не до вподоби, то сам nлати за мій білет назад». Якоюсь мірою я та її почуття розумію, але мені було дуже неnриємно таке чути. Тим більше було очевидно, що в цій ситуації вона не має рації.
Я не став з нею лая тись і сnеречатися я просто повіз її назад в аеропорт, куnив квиток і відправив її додому. Я, звичайно, не хотів nсувати стосунки з тещею, але думаю єдиним правильним рішенням було це. Так як якби здали квитки і залиաилися у свою відпустку вдома, ми всі були б засму чені і на нер вах, і навряд чи теща отримала б від нас позитивні емо ції. Думаю, у такій обстановці було б нестерnно перебувати ні для когось із нас.
