Мій син одружився одинадцять років тому. Його дружина вже була одружена і це був її другий шлюб. Від колишнього чоловіка мала доньку. Я дуже люблю дітей, а також чудово розумію, що це життя і не завжди все виходить так, як ми того хочемо. Я прийняла і дитину, і її маму. До того ж ніколи не обділяла старшу онучку увагою та любов’ю. Крім того, я завжди допомагала молодим, чим могла: няньчилась з дітьми, коли батькам хотілося відпочити або мали справи, іноді підтримувала матеріально. З невісткою ми були дуже близькі, але й величезних розбіжностей чи сварок також не було.
Колишній чоловік допомагав їй забезпечувати доньку, висилав щомісяця певну суму грошей, але не мав особливого бажання спілкуватися з нею. А минулого року, коли моїй старшій онучці виповнилося двадцять років, вона вийшла заміж. Але вона дуже засмутила мене тим, що не покликала на своє весілля ні мене, ні вітчима. І виправдала вона це тим, що на урочистості були лише члени сім’ї, а ми, як виявилося, не є такими. І мабуть моя невістка була з цим згодна, тому що відреагувала на цю її заяву цілком нормально. Виходить, що незважаючи на те, що ми з сином її любили і приймали, як рідну, виховували і дбали про неї десять років, ми не заслужили на те, щоб розділити з нею цю радісну подію. Однак батько, який у її житті не брав участі, крім того, що гроші їй висилав, був там почесним гостем.
Мій син теж був дуже здивований і засмучений, але не подав виду і не став з’ясовувати стосунків так само, як і я. Але ось що цікаво, коли недавно мені дісталася квартира від тітки, вона раптом згадала, що я її бабуся. Але не звернулася до мене прямо, а зробила це через матір. Зателефонувала мені невістка і каже, що її дочка вагітна, а грошей на те, щоб винаймати квартиру у них немає, тому було б непогано якби вони переїхали до мого нового будинку. Хоча вона чудово знала, що я її вже здаю, та й до того ж яке неприкрите нахабство після всього, що було. Виходить, що для того, щоб погуляти на весіллі, ми недостатньо близька рідня, а як постало питання з житлом, так я рідна бабуся. Швидше за все, я їй відмовлю. Мене взагалі дивує, як мій син зміг проковтнути свою образу та зберіг сім’ю після такого приниження.
