Тетяну Володимирівну вранці відволік від роздумів дзвінок телефону. Дзвонила донька, сказала, що у вихідні вони з родиною приїдуть. Тетяна дуже зраділа. Вона дуже раділа, що у доньки все гаразд. У неї люблячий, добрий і дбайливий чоловік. Здоровий та кмітливий син. Саме таке життя вона завжди хотіла доньці. Юлія була вдячна матері, що колись вона застерегла її від доленосної помилки та поставила на правдивий шлях. Колись, будучи молодою дівчиною, вона приїхала до міста з села, щоб навчитися бухгалтерської справи.
Паралельно з університетом вона знайшла роботу у кіоску. Не хотілося жити за батьківські гроші. Дівчина хотіла чимось допомогти батькам. Там вона познайомилася з Ніною. Ніна була старша на кілька років, вона активно цікавилася життям Юлії та незабаром запропонувала пожити разом. Ніна винаймала затишну кімнату. Подумавши, Юля вирішила, що жити з Ніною буде веселіше та й приємніше. Гуртожиток був не найкращим. Незабаром вони оселилися разом. Ніна повчала Юлю життям. Сама вона лише на половину жила за свої кошти.
Решту грошей їй підкидали чоловіки, які періодично до неї заходили, коли Юлі не було вдома. Згодом вона почала підштовхувати Юлю зайнятися тим самим. Щовихідних Юля їздила до матері. Мати зауважила, що в її дочки відбулися деякі зміни. Ніна вмовила її змінити зачіску, змінити гардероб. Тут мати почала розпитувати Юлю про її життя. Юля про все розповіла. Мати застерегла її від скоєння такої помилки. Вона пояснила їй, що по-справжньому в житті цінно, що краще знайти чоловіка, який любить, і жити щасливою сім’єю, ніж міняти кох aнців і жити життям утриманки. Юля зрозуміла, що мати має рацію. Вона перестала спілкуватися з Ніною, знайшла нову роботу та переїхала до гуртожитку.
