Двоє чоловіків у масkах, увір вавшись у будинок, побачили на порозі маленьку дівчинку. Усміхнулися – і це стало їхньою найголовнішою помилkою

ПОЛИТИКА

Сьогодні ми розповімо вам про одну цікаву історію. Не знаємо, чесно кажучи, чи була вона насправді, але впевнені, що таких випадків було чимало. Був 1945 рік, молодий хлопець на ім’я Євгеній повернувся з ар мії, його дівчина подарувала йому цуценя німецької вівчарки. Не роздумуючи довго, хлопець вирішив назвати його графом. У майбутньому Євген та дівчина, яка подарувала йому цуценя, одружилися. Через 5 років життя чоловік став цілком успішним. Він мав гарну роботу і люблячу дружину, а також вірний пес. Але найважливіше, що частка подарувала йому чудову дочку. Після невеликої відпустки жінка знову вийшла на роботу. У ті роки не було декретної відпустки тривалістю, як зараз-давалося лише 35 днів до пологів та 28 після.

Тому дівчинка більшу частину часу знаходилася під наглядом люблячої бабусі та Графа. Поки дитина спала, пес поводився дуже спокійно, і гавкав тільки тоді, коли йому дозволяли. То був дуже люблячий пес. Так минуло вже кілька років, дівчинка підросла і постійно балакала. Якось бабуся зах воріла, тому матері дівчинки довелося залиաитися вдома та дбати про неї. Оскільки дитина міцно спала, жінка вирішила вийти до магазину, який був неподалік. Вона не мала особливого вибору, бо ніхто не міг посидіти з нею. Залишивши дитину під наглядом собаки, вона вирушила за покупками. Але дорогою жінка зустрілася зі своєю давньою подругою, яку давно не бачила. Жінки почали розмовляти. Мати не знала, що біля її будинку виникла небезпека.

Справа в тому, що до багатоквартирного будинку, де вони жили, увійшли зло дії. Вони прикинулися будівельниками, їхній план був пройти коридорами і подивитися, які двері найлегше відчинити. Перед цим вони стукали, щоб дізнатися, чи є хтось вдома. Одинак, коли вони підійшли до одного з дверей, які, здавалося, легко було відчинити, ніхто їм не відповідей. На жа ль, це була квартира Євгена. Тому, не отримавши відповіді, грабіжники вирішили зла мати замок. Але незабаром смороду почули дитячий голос, то була дочка Євгенія. «Хто там?»- Запитала дівчинка. «Привіт, люба, твої батьки вдома?»- запитавши один із грабіжників. «Ні» — відповіла та. «Як погано, ми прийшли, щоб віддати інструменти твоєму батькові, які він попросивши?”.

«Мій тато повертається пізно, а мама щойно вийшла і я не знаю, коли прийде». «І ти одна?»- запитавши один із чоловіків. «Так» — відповіла дівчинка. «Відкрий нам двері, ми залишимо речі для твого тата і підемо». «Мені не дозво ляють відчиняти двері незнай омцям» — відповіла дівчинка. «Добре, ми повернемося пізніше, коли твої батьки будуть вдома». «До побачення» — сказала дівчинка. Але грабіжники нікуди і не збиралися йти, вони майже зла малі замок. А після того, як переконалися, що вдома лише маленька дитина, їх вже нічого не могло зупинити — з дитиною легко можна було розправитися. Так що вони увійшли і побачили дівчинку, яка з жа хом дивилася на них з порога.

Але перш, ніж вони встигли їй щось зробити, грабіжники побачили поряд велику німецьку вівчарку, яка стояла просто перед дівчинкою. Пес стояв як стіна, що захищає дитину. Один із грабіжників посміхнувся про себе, спробував наблизитись і злякати його, але пес кинувся в атаку. Чоловік почав кричати, другий кинувся йому на допомогу, але не міг відтягти собаку від свого спільника. На крики вибігли перелякані сусіди. Вони швидко зрозуміли, що справа стосується крадіжки, тому тієї ж хвилини зателефонували до мілі ції. Одного з грабіжників пес вкусив у ногу, і його спіймали сусіди, іншого ж затримала мілі ція гарячими слідами.

Граф навіть на метр не підпустив грабіжників до дівчинки. Коли мати прийшла додому, вона була на тім, що сталось. Одна була щаслива, що її дочка в безпеці завдяки вірному псу, який ставши перед дівчинкою, захищаючи її. Якби не він, можливо, могло б статися щось гірше. Граф навіть був пора нений але жем, але ра на з’явилася несерй озною, і він швидко одужав. Собаки дуже чуйно відчувають небезnеку для дітей та своїх господарів, і їхня реакція завжди блискуча. Смороду не роздумують про ті, чи є у людини ні ж чи nістолет. Вони просто роблять те, що мають. На цьому все; як вам така історія Поділіться цією захоплюючою історією зі своїми друзями та близькими.