Одного разу дружина запросила свою шкільну подругу до нас в гості. Після цього вона почала щодня приходити до нас на вечерю. Треба було покласти цьому край

ПОЛИТИКА

Півмісяця тому дружина йшла додому з магазину і зустріла свою шкільну подругу. Після школи вони особливо не спілкувалися, а тут зустрілися, розговорилися і дружина вирішила запросити подругу до нас на вечерю. Вона люб’язно погодилася. Я вирішив приготувати їжу сам, щоб у дружини був час спокійно поговорити з подругою. Якщо чесно, я з готуванням не дружу: тільки найпростіші страви. Ось і вирішив зробити пюре зі смаженою котлеткою. Лілія, так звали подругу дружини, сказала, що давно не харчувалася домашньою їжею, адже вже 5 років їй доводиться замовляти їсти на вулиці через тривалий ремонт на кухні.

Вона їсть тільки ресторанну їжу, користується напівфабрикатами з магазинів або харчується фастфудом. Загалом, ми чудово провели вечір. Нам всім сподобалося. Після цього Лілія стала частим гостем у нас. Ми б не nроти зустрічей, але приходити кожен день на вечерю до нас – думаю, перебір. У нас свої діти, свої теми для розмов. Ми і так працюємо, і хочемо хоча б ввечері побути з дітьми, а не зі сторонньою людиною. Ми з дружиною, як на зло, такі люди, що не можемо сказати людині прямо, що йому, наприклад, пора додому.

Але ми знайшли рішення: ми вирішили більше не чекати її з повними тарілками, а не накривати на стіл і натякати, щоб вона пішла. У якийсь момент Юля почала приходити без nричини. Точніше, nричини у неї були, але незначні зовсім: ТО проходила повз вирішила зазирнути, то з роботи поверталася, було по дорозі, то що-небудь інше. Причому вона приходила, сідала і натякала, що їй хочеться їсти. Не прямим текстом, звичайно, вона то була супер-голодною, то не встигла пообідати на роботі, то вирішила з нами повечеряти.

Я пониял, что нужно с этом что-нибудь поробить. Вона щодня приходила. Терміново потрібно було вжити заходів щодо припинення її візитів. Дружина вирішила просто проіrнорувати її. Цілий місяць ми не брали телефон, не відкривали двері, коли вона заявлялася. І, нарешті, через тиждень вона зрозуміла, що до чого і перестала приходити. Ми взагалі терплячі люди, але її поведінка вже переходила всі заходи. Я не розумію, як можна бути такою нахабною? Невже їй було приємно перебувати в колі людей, які її не чекали?