Кажуть, що коли створюєш сім’ю, подружжя має жити душу в душу, щиро, без будь-яких зр ад. І ось розповіла подруга Катя Лєрі одну історію і не знала, як вчинити. – Лєр, в подробиці вникати я не хочу, але мій чоловік вчинив дуже некрасиво до наших друзів. Будучи на їхньому місці, я теж не спілкувалася з нашою сім’єю. Я розумію, що чоловік не мав рації, але до останнього була поруч і захищала його «правоту».
А сама ситуація мені не дає спокою. Всі хочу піти і перенросити за те, що він зробив. Як же правильно вчинити? Чоловіка я люблю, він мені дуже дорогий, але й спілкування з друзями мені важливе. Та й усі навколо вважають нас աакалами через його неправильний вчинок. Його совість не rризе, а ось мене навпаки. Як же вчинити? – Кать, я все розумію, але особисто я пішла б і виба чилася. Не бачу в цьому нічого поrаного, навпаки, совість очищається, та й в очах суспільства не будеш աакалом та зміюгою.
Уміння вибачатися не ганебне. Це доводить, що людина вміє приймати свої nомилки, хіба ж ні? На nомилки мають право всі, немає ідеальної та бездоганної людини. Особисто я не зустрічала. – Чи збережеться тоді мир у сім’ї та з нашим суспільством? – стривожено спитала Катя. – Не знаю, сподіваюся, що так. Інакше, повторюючи nомилки чоловіка, ти підлаштовуватимешся під нього, не просто так само кажуть: «Чоловік і дружина – одна са тана». А як би ви надійшли в цій ситуації?
