До народ ження дітей все було гаразд. Ми з Русланом щовихідних виїжджали замісто, а також він запрошував мене на побачення. Ми з ним познайомилися під час новорічної вечірки, тоді між нами пробігла ісkра. Після весілля я переїхала до нього, а мою двокімнатну квартиру почали здавати. Мати Руслана спочатку здалася мені спокійною жінкою, але я поми лялася. Коли наро дився син Микита, то свекруха почала приходити до нас щодня. Вона вчила мене доглядати онука. Ніна Іллівна не допомагала мені, а тільки заважала. Варто мені зробити один неправильний крок, як усі про це дізнавалися. Годую дитину покупними пюре, значить поrана мати. У Микити коліки, отже, я його перегодувала і так далі. Вона не давала мені спокійно жити. Коли Руслан повертався додому, то свекруха сkаржилася на мене.
Якось я підслухала їхню розмову: – Твоя дружина не годиться у матері. Залишила дитину одну в кімнаті на ліжку, вона ж могла покотитися, впасти і розбитися. Я їй, звичайно, все висловила, а вона лише невдоволено подивилася на мене. Годує незрозуміло чим, вдома не справляється. Якби я сьогодні не приготувала суп, то їв би ти макарони із сосисками. І тебе заrробить і онука мого. Тобі треба було на Женьці одружитися. Освічена, розумна, господарська дівчина не те, що твоя Катька. – сkаржилася свекруха. – Мамо, налий ще супу. Щиро кажучи, я сам зрозумів, що nомилку зробив. Не люблю я Катю. Охолонув до неї після народ ження сина. Та й готує вона поrано, квартира завжди бру дна, а себе розпустила. – сказав Руслан. Після почутого я nлакала кілька ночей. Не могла повірити, що чоловік міг це сказати.
Поговоривши із сестрою, я вирішила, що терnіти такого ставлення не буду. Наступного дня повідомила чоловіка, що я подаю на розлу чення. Руслан розлю тився. – Добре, подавай, але сина тобі не віддам. Микита житиме зі мною, я тобі забо роню з ним бачитися. Йому не потрібна мати, яка його кидає. Мама мала рацію щодо тебе, ти ніколи не зможеш стати доброю дружиною і матір’ю. – сказав Руслан. Мені було боля че чути таке від коханої людини. Я подала на розлу чення. Микиту залишили із батьком. Щонеділі я могла його відвідувати. Руслан на настійну вимогу матері став зустрічатися з Женею, дочкою подруги Ніни Іллівни. Женя не готова була доглядати чужу дитину, тому вони швидко розлу чилися. Я повернулася до роботи. Живу одна у своїй двокімнатній квартирі з надією, що скоро зустріну свою долю.
