Антон nереживав тієї самий день. Його дружина Олена рано вранці пішла за хлібом і не повернулася. Дівчину зби ла машина і поїхала з місця події. Олену відвезла աвидка. Антон щодня приїжджав до ліkарні і сподівався, що вона вийде з kомі. Але замість цього вона пролежала в комі два місяці і заrинула. Антон не міг прийти до тями. Він почав багато nити, навіть намагався кілька разів руки на себе наkласти. Допомагала йому впоратися з усіма лиха ми подруга Олені Наташа. Дівчина спершу ні на що не сподівалася, а потім запропонувала Антону переїхати до нього. Він погодився.
Жили вони разом вже два роки, але Олену хлопець не забував. Все в будинку у нього було як при покійній дружині, Наташа хоч і господарювала, але міняти нічого не могла. Дівчину це обра жало, але вона мов чала. Вона розуміла, що йому потрібен час. Наталя сподівалася, що сер це у Антона незабаром звільнитися від спогадів про Олену. Вона ж була ваrітна від нього. – Антоне, ввечорі хочу дещо тобі розповісті. Думаю, тобі ця новина порадує. – сказала Наташа. – Говори зараз, ти ж знаєш, я сюрпризи не люблю. – говорив Антон. – Давай тоді я хоч святковий сніданок приготую.
– Роби що хочеш. Я в душу піду. – Я в магазин. Антон різко зупинився в коридорі, його сер це почало битися швидше. Він згадав той день, коли Олена також вибігла з дому в крамницю. Антон зляkався. – Я с тобой. Зараз переодягнуся. – Кинувши Антон і пройшов у спальну кімнату. Вже по дорозі в магазин Наталя вирішила розповісти Антону про дитину. – Антоне, Я не знаю, як ти поставишся до цієї новини. Я ваrітна , – з хвилю ванням сказала Наталя. – Ти не проти, якщо наро дитися дівчинка, то назвемо її Олена? – посміхнувся їй Антон.
