Сім’я Ольги була бід ною. Батько пом ер рано, а мати працювала на трьох роботах, щоб підняти чотирьох дітей. Але їй все одно було дуже сkладно. Оля вчилася добре. У неї була подруга Світлана, з ким вони були сусідами і добре спілкувалися. Світлана була із забезпеченої сім’ї. Але вона не любила вчитися. Найбільшим досягненням, за роки навчання, було лише списування. На свій випускний Оля наділа стару сукню старшої сестри, яку мама переробила під святкову. Але про це знала лише Світлана. Під час вручення атестата, коли почали хвалити Олю за її хороше навчання, за старання, Світлана не витримала і від зазд рощів сказала, що Оля прийшла на випускний вечір у старій сукні сестри, вона також розповіла, що вони живуть бід но. Вечір Ольги був зіnсований.
Класна керівниця лая ла Світлану, але Ольга пішла додому вся в сльо зах. Прийшовши додому, вона розповіла своїй мамі. А мама у свою чергу підтримала дочку і сказала слова, які вона запам’ятала на все життя: — Доню, ти розумна, ти виб’єшся в люди і ще покажеш цій неrідниці, чого ти варта. Одне запам’ятай: ніколи не ліну йся, стався до своїх обов’язків відповідально і поводься гідно. Навіть якщо тебе обра зили, ніколи не опускайся до їхнього рівня. А Боr сам розсу дить, кому що дати. Після цього Оля зібрала речі, мати їй дала всі свої rроші, які вона накопичувала весь рік і вона поїхала. Приїхавши до міста, Оля вступила до університету, і з цього моменту її життя повністю змінилося. Вона вчилася добре та володіла декількома мовами.
Після закінчення університету, за рекомендацією, вона почала працювати у міжнародній компанії. Заробляла добре. Винаймала квартиру і допомагала мамі з rрошима. Потім купила власну квартиру та привезла маму з братами до себе. Вона постійно їздила до закордонних відряджень, співпрацювала з відомими компаніями, заробляла багато rрошей. Через деякий час вона вийшла заміж та наро дила доньку. Раптом їм надійшла пропозиція продати стару квартиру на селі. Вони погодилися та поїхали з мамою оформляти документи купівлі-продажу квартири. Приїхавши до села, їй якось стало ніяково. Все навколо ніби було сірим. Зайшовши до під’їзду, вона ще більше здивувалася. Вікна в під’їзді були такими брудними і запорошеними, начебто близько десяти років не вбиралися і не мили нічого.
З під’їзду пахло неприємним запахом котів та собак. Закінчивши свої справи та вийшовши з під’їзду, раптом до них підійшла жінка. Оля не відразу її дізналася, це була Світлана. Вона запросила їх до себе і вони піднялися. Зайшовши до квартири, вона здивувалася. Старий ремонт, скрипуча підлога. Це не та квартира, куди приходила Ольга у дитинстві. Не було свіжого ремонту, гарних меблів. Свєта сkаржилася, як їй погано живеться, що вона не має rрошей, вона не може знайти роботу. Зате вона дуже сильно хвалилася тим, що могла вибити у держави допомогу та продукти харчування для людей, які потребують. Ольга зібралася йти, вона не могла перебувати в цій темній квартирі. Перед відходом Свєта сказала їй: -Ти приїхала похвалитися, що зі злиднів вибралася? Нарядами та машиною вимахнутися? А пам’ятаєш, тобі на випускний навіть нового плаття купити не могли, ношене після сестри перешивали? — Я все пам’ятаю, — з гідністю відповіла Оля і вийшла з квартири.
