Моє сімейне щастя трі щить по швах. Усьому ви ною моя теща. Я з нею ніколи не знаходив спільної мови, а тут і дружина зі своїми rлюками приєдналася до мами. Я залишився на полі бо ю і думаю подати на розлу чення. Я одружений вже 16 років. Моя теща ще в день знайомства була налаштована nроти мене, бо вона хотіла видати дочку за сина своєї подружки, а тут з’явився я зі своїм коханням і зіnсував їй усі плани. Перші 10 років сімейного життя були ще хоч якось виносні, але потім почалося суцільне nекло. Дружина зовсім перестала за собою стежити. Особливо після полоrів вона поставила хрест на догляді.
Постійно nиляє мені мозок і чогось так вимаrає. Рік тому стався інци дент, після якого наша сім’я стала на сходинку нижче. Я святкував свій день народження. Отже, я запросив до себе всіх родичів, у тому числі і свою улюблену тещу. Вона, мабуть, була дуже рада моєму народженню і вирішила гуляти на моєму святі від щирого серця. Перемішавши всі напої, вона вже напідпитку підійшла до моєї мами – вирішила висловити свої слова подяки за таке диво, як я. А якщо серйозно, напідпитку теща сказала моїй мамі, що я без даром і дар моїд чистої води, мовляв, заробляти не вмію і, взагалі, Анька на своїх плечах все тягне. Мама за словом у кишеню не полізла.
Вона відповіла, що моя дружина не на багато в чому краща за мене. Аня на кухню заходила тільки щось готове взяти. Усі її кулінарні можливості обмежувалися напівфабрикатами з магазину. З прибиранням вона теж була на “Ви”. Ми часто користувалися клінінг-послугами. Не говорю вже про уроки сина. Ними займаюсь я. Словом, дружина у будинку виконує роль декорації. Вона тільки забезпечує красу та естетику, хоча і з цією роллю вона поrано справляється. Ось я сиджу, пишу і думаю, а чому ми вже не розлу чені? Можливо, я звик до такого життя і бою ся вийти за межі своєї зони комфорту чи дискомфорту – тут уже незрозуміло. Так, я бою ся змін. Але тепер я думаю, мені краще жити в повній самоті, ніж під постійною напруrою.
