Закохані ухвалили рішення: розлу чаємося, але рівно на рік

ПОЛИТИКА

Катя та Діма у стосунках вже 3 роки. Спершу їм так добре було разом, квіти, поцілунки, романтика. Потім потроху сварkи, rучні розмови. І коли, нарешті, вони вирішили побратися, все зіnсувалося остаточно. Настав період, коли вони сва рилися щодня і, в основному, через нісеніт ницю. До цього вони кілька разів розлу чалися на якийсь час, але користі від цього не було. Одного разу, під час однієї з чергових сва рок, Діма сказав: <<А давай знову розлу чимося на якийсь час, але не на тиждень, а на рік>>. Катя занер вувала, хотіла зменшити термін розста вання, але вирішила погоджуватися. «Нехай буде на рік, адже він сам не витримає», — подумала вона.

А умови були такі: заблоkувати один одного у фейсбуці, не спілкуватись у месенджерах, не спілкуватися із спільними друзями на особисті теми. Останнє найлегше, адже вони майже не мали спільних друзів. Вони працювали у різних сферах. Діма-айтішник, а Катя-менеджер у моєму улюбленому ресторані. Звідти я її знаю. А найголовніше – можна було завести інші стосунки, адже вони вільні на рік. Так і вчинили. Якось вони випадково зустрілися у кафе. Катя перша помітила Діму, і довго спостерігала за ним та за дівчиною, яка так сміялася на його жартів. Але питання у тому, що вона теж була не одна. З нею був чоловік, привабливий багатий, постійний клієнт їхнього ресторану, який доглядав її останнім часом. Раптом Діма обернувся, ніби відчув такий знайомий погляд.

Вони кілька секунд подивилися одне одному у вічі, посміхнулися, і на цьому все. Пройшов <<рік>>, і, за два тижні до закінчення терміну, Катя стала страաенно нер вувати. Невизначеність не давала їй спокою. Вона вирішила на день Ікс вийти на роботу. Вже темніло і вона не уявляла, що робити, якщо Діма не з’явиться. Вона так утомилася чекати. За весь рік не було жодного дня, щоб вона не згадувала про нього. Робочий день закінчувався о восьмій. До виходу вона востаннє перевірила зал, і так, нарешті, побачила Діму. Він сидів у кутку і весь цей час уважно стежив за кожним її рухом. Так, любі. Ця казка має щасливий кінець. Вони разом уже десять років. У них двоє дітей. Щовечора вони, хвилю ючись, повертаються додому, як на перше побачення.