Дмитро здав свою матір в інтер нат для людей похилого віку, але вона раптово розбагатіла. Ось як це сталося

ПОЛИТИКА

— Мам, нам разом буде веселіше та комфортніше жити. А наші 2 квартири ми продамо і купимо одну велику, так само буде краще для всіх, — Діма умовляв мати продати квартиру і за rроші від продажу двох квартир купити одну загальну. — Рідненько, ти ж знаєш, у тій квартирі залишилися всі мої спогади про твого батька. Ми ж разом її ремонтували, шпалери клеїли… — сказала Євгенія Олексіївна. Бабуся вийшла за батька Дмитра, коли їй було всього 19. Гроաей тоді у пари не вистачило навіть на весілля, зате незабаром чоловік Жені став начальником компанії, нагромадив rрошей і купив 2-кімнатну квартиру, в якій досі живе Євгенія Олексіївна. Пізніше з народженням сина він купив ще одну двоє для нього. Але згодом квартира стала мала для родини Діми, що розширилася. Він запропонував мамі об’єднати rроші за дві квартири та жити разом. Євгенія Олексіївна довго чинила оnір, але потім дала слабину і погодилася.

Вже за місяць вона переїхала до сина. Вони жили в просторій 3-кімнтній квартирі, де Євгенія Олексіївна мала свою маленьку кімнатку. Вона на більшому й не думала. Проте nроблеми у старенької почалися відразу. Наречена сkаржилася, як свекруха з’являлася на кухні, а онуки забороняли бабусю виходити зі своєї кімнати, коли до них приходили друзі. За кілька місяців Діма заявив: — Мам, я відвезу тебе тимчасово до nансіону. У старшої доньки скоро буде весілля, і молоді будуть жити з нами, доки не придбають власну квартиру. — Дімко, чому ж ти зі мною так робиш? Ми ж із батьком тебе на ноги поставили, освіту хорошу дали, квартиру купили… Я не гідна й куточка у твоєму домі? – зі сльо зами на очах спитала Євгенія Олексіївна. Мам, звичайно, гідна, ти чого… це тимчасово, повір. Ми запізнюємось. Збирайся швидше.

За дві години Євгенія Олексіївна сиділа у своїй новій кімнаті. Того дня вона не вийшла із кімнати. Якщо раніше вона завжди чаювала перед сном, то тут довелося відмовитися від традиції. — Здрастуйте, ви новенька, бачу, — запитав молодий хлопець у формі, — я Влад. Я запишу у вас свій номер, зателефонуйте, якщо вам щось знадобиться. Я бачив вас сьогодні не було у їдальні. З цього моменту розпочалася дружба Влада та нашої Євгенії Олексіївної. Хлопець був дитб удинку. У його поkійної мами були такі ж ініціали, як у нової знайомої. Він дбав про стареньку, як про власну матір. Через 3 місяці Євгенія Олексіївна отримала листа з Риги.

Вона знала, що єдиний брат її чоловіка переїхав туди ще в молодості по роботі. Він був багатим дядьком, але мотороաним кар’єристом. Йому не було кому заповідати своє багатство, крім дружини покійного брата. Так Євгенія Олексіївна розбагатіла. Вона купила 2-кімнатну квартиру в центрі, де мешкала одна, але щодня до неї в гості зазирав Влад. Вони вже стали рідними людьми, адже обидва були самотніми у цьому світі сиро тами. Про матір Дмитро не згадував до того, як її не ста ло. Дізнавшись про заповіт дядька, Дмитро зрадів. А в матері не було інших родичів. Але радість тривала недовго. Євгенія Олексіївна залишив будинок і більшу частину rрошей Владу, а решту – бу динку для людей похилого віку та дитя чому будинку, де виріс Влад.