Анна довгий час не наважувалася піти від чоловіка. Але один випадок на касі супермаркету змінив її життя назавжди

ПОЛИТИКА

Цю історію я почула від своєї подруги. Вона трапилася з подругою моєї подруги. В історії я поміняю імена, щоб нікого не зачепити. Анна жила з чоловіком у шлюбі вже 7 років. У них ріс 6-річний Сеня. Ще зі студентських років Анна відрізнялася м’яким характером, скромністю і витри валістю. Коли вона зустріла свого чоловіка, Михайла, полюбила його, і незабаром вони одружилися. Правда, про це Анна пошкодувала майже відразу ж. Михайло піднімав руку на дружину через кожну дрібницю-суп несмачний, пилосос занадто галасливий, дрібна пляма на сорочці, яку він тільки що, до речі, зняв з себе – це все було для нього прямою провоkацією. Одного разу Анна поверталася додому з роботи.

Днем раніше вона отримала пару ляпасів, але, на щастя, слідів на обличчі не було – чоловік знав, як бити, щоб не залишити синців. Перед вхідними дверима Анна вже знала, що її чекає вдома. Вчорашня недомовленість повинна була досягти своєї логічної розв’язки. Так і було. Як би дівчина не намагалася вести себе спокійно і уважно до всіх дрібниць, чоловікові все було ні по чому. Він повторив все, як за сценарієм і включив свій телик, як ні в чому не бувало. Бід на сказала, що збирається в магазин-докуповувати продукти до вечері, чоловік замовив у неї виnити і махнув рукою, як би давши свій дозвіл. Анна була налаштована рішуче: це не може і не повинно тривати. Біля каси в супермаркеті стояла стійка з передбаченнями за 50 рублів. Анна вирішила-що їй випаде, так вона і вчинить з чоловіком. Не купивши нічого з самого супермаркету, Анна підійшла до стійки.

Заплатила 50 рублів, і ось, передбачення у неї в руках: «Якщо сер це говорить-йди, а розум запитує — навіщо, треба слухати сер це.»- було написано на листку. Так Анна і вчинила: зайшовши додому вона відразу кинулася збирати валізи для себе і сина. А потім викотила валізи зі своєї кімнати і сказала чоловікові: — Я не маю наміру більше тебе терnіти. Я йду. — Заодно і сміття за собою винеси, — посміявся той, — пропадеш ти без мене. Ти готувати толком не вмієш. Цілий рік вже колиաній чоловік Анни ходив за нею на колінах, молив повернутися, адже більше нікому крім Анни він був не потрібен. Анна досі не може забути все це nекло, яке їй влаштував колиաній чоловік. Вона ніколи не проходить повз теми домашнього наси льства і кожен раз, почувши історії інших жінок, вона переживає все заново.