Я переписала квартиру на молодшу дочку, адже у неї є діти, а у старшої і чоловіка немає. Впевнена, що вчинила правильно

ПОЛИТИКА

Моїй старшій доньці, вірі, 37 років. Вона досить-таки успішна жінка. Стежить за собою, робить кар’єру, купила машину і квартиру – в іnотеку, але, головне, сама. Але я досі не розумію, навіщо їй 2-кімнатна квартира? Адже вона одна, чоловіка дітей немає. Треба було брати студію, а так вона платить в 2-3 рази більше. Спочатку мене з чоловіком засмучував той факт, що у Віри немає дітей. Але коли молодшенька, Надя, вийшла заміж і наро дила нам онуків-ми заспокоїлися. Як би там не було, ми іноді натякаємо їй на те, що пора б і подумати про особисте життя. Але я не розумію, чому такі неви нні натяки так обра жають мою старшеньку? Я розумію, що Віра задоволена своїм життям, і їй точно не хочеться жити так, як живе Надя.

Навряд чи комусь подобаються ці підгузники, постійний шум і гам, створення, які вимагають до себе підвищеної уваги… У Віри є купа друзів, багато хобі, постійно подорожує. Є чоловік, з яким вона іноді живе гостьовим шлюбом – не більше. І вдома у неї завжди тиша і порядок. Друга дочка, Надя, може теж задоволена своїм життям, і чоловік у неї, начебто, хороший і турботливий. Але стояти цілий день біля плити – не найцікавіше заняття. Я намагалася їм допомогти всім, чим тільки могла. Навіть забрала до себе бабусю, щоб у молодих було своє житло. Правда, це звичайна двушка в панельному будинку, але, головне, їм не доводиться виплачувати іnотеку.

Якось раз Віра прийшла в гості до Наді і очма ніла від побаченого: – Ух ти, який ремонт зробили… – Так, – відповіла їй Надя. – Мама переписала квартиру на мене, ось ми і вирішили трохи освіжити… Того ж вечора Віра примчала до мене з претензіями, і я їй відповіла: – Так, переписала все на Надю. Вони третього вже чекають, а тобі і так непоrано живеться. Он, яку собі величезну квартиру взяла, хоч і живеш одна… – Твоя Надька просто не хоче працювати. Тому і поневіряється від деkрету до деkрету. Сидить на шиї і у тебе, і у свого чоловіка. Впевнена, що на трьох вона не зупиниться… Віра обра зилася, і перестала спілкуватися зі мною і своєю сестрою. “Невже мені потрібно було наро дити дітей, щоб отримати хоч якусь допомогу від матері?”- сказала вона якось своїй подрузі…