Жінка допомагала синові та невістці протягом 15 років. Але те, що вони хочуть зараз зробити, не влазить у жодні рамки.

ПОЛИТИКА

Аліна Сергіївна живе із сином та його сім’єю вже п’ятнадцять років. Вона запропонувала їм прожити у неї після весілля Віктора. Невістка вже була у nоложенні, коли виходила за нього. Аліна Сергіївна говорила, що не треба витрачати гроші на оренду. Має трикімнатну квартиру в місті. Вона одна. Заодно допоможе з дитиною. У сина народився хлопчик, а через п’ять років наро дилися дівчата-близнята. Галя, невістка, одна не встигала звичайно. Людям навіть з однією дитиною важkо справлятися, з близнюками тим більше. Аліна Сергіївна завжди була поряд. Допомагала з онуками. Старшого водила до школи, потім робила з ним уроки. Одночасно доглядала одну дівчинку, поки Галя годувала іншу. Так вийшло, що домашні справи переважно виконувала Аліна Сергіївна.

Але вона ніколи не скаржилася і радо допомагала з онуками. Вона була рада, що в її будинку така тепла, гарна атмосфера. Роки йшли, і коли дівчаткам виповнилося три роки, Галя почала працювати. Тоді Аліна Сергіївна повністю присвятила себе онукам. Водила в дитячий садок, стежила за їх харчуванням, і плюс до всього домашні справи. Вона не мала особистого простору, вона майже не відпочивала. Іноді вона мріяла просто лежати у дивані та відпочити. Коли вона про це озвучувала, всі брали це за жарт. Вона ж завжди енергійна та бадьора. Але насправді у неї погіршився зір, ноги іноді відмовляють, вона багато втомлюється, їй потрібен спокій.

Із сином вони жили вже п’ятнадцятий рік, коли невістка зненацька отримала у подарунок трикімнатну квартиру у сусідньому місті. Ну як у подарунок, у спадок. Вони одразу вирішили переїхати, залишивши вже дуже стару матір одну. Ті гроші, які за ці роки накопичилися, витратили на ремонт у новій квартирі та одразу поїхали. — Ви невдячні, — постійно говорила мати, — коли я була потрібна вам, були поряд. Зараз я потребую вас, а ви залишаєте мене одну. -Мам, у тебе все нормально зі здоров’ям, і ще, ми в сусідньому місті будемо жити. І ми, і онуки часто відвідуватимемо тобі, — уже тридцятий раз повторював син, — і якщо щось знадобиться, одразу дзвони, і ми все зробимо. Ось така ось історія. А ви вважаєте вчинок сина правильним?